ПОСТРІЛ У ГОЛОВУ

Це був звичайний день. Такий, який не відрізняється від усіх інших днів у тижні, крім того, що то була неділя.

ПОСТРІЛ У ГОЛОВУ

На вулиці увесь ранок стояла сонячна погода. Так, як буває зазвичай літньої обідньої пори, коли нема дощів. Автобус прямував на автостанцію. Я невимовно тішилася з цього, адже ніяк не могла дочитати свою книжку через те, що транспорт постійно трусило.

Ми стояли перед в’їздом до автовокзалу. Бачила, як у ворота в’їхав гарний білий автомобіль. Правда, не запам’ятала марку. Чоловік, що сидів спереду з правого боку, нахабно вивалив ноги у відчинене вікно. Після кількох зауважень охоронця, мовляв, на територію мають право прибувати лише автобуси й таксі, молодик у спортивному костюмі та кросівках, довго не вагаючись, дістав пістолет і вистрелив прямісінько над головою охоронця. І попрямував собі далі.

Не знаю, чи стріляв він із травматичної зброї, чи із вогнепальної. Але звук був гучним. Перехожий, що стояв навпроти охоронця і спостерігав за всім, лише перепитав, чи направду молодик вистрелив зі зброї. Той тільки кивнув головою. Охоронець, молодий і дужий чоловік, почувався розгубленим, але відразу викликав поліцію. Вона прибула за кілька хвилин. Зловмисників упіймали і ще довго допитували на території автостанції. Один із них постійно комусь дзвонив, може, намагався якось залагодити скоєне. Я попрямувала додому, так і не дізнавшись, чим скінчилася ця історія.

Подумалося: отак ідеш собі щаслива вулицею, бо маєш гарний вихідний день, ні про що не роздумуєш, радієш дрібницям, аж раптом покидьку на дорогій машині захотілося вистрелити тобі в спину чи в голову. І все. Твоє життя скінчилося.

Мені завше було цікаво, чи думають люди, коли роблять такі безглузді речі. Чи притаманна взагалі їм така властивість – думати? Що відчувають, коли стріляють у перехожих? Чи вони настільки духовно бідні, що тільки так можуть самоствердитися і показати свою сміливість?

Ми ніколи не знаємо, хто разом з нами переходить дорогу, хто їде в сусідній машині і що коїться в його голові цієї миті.

Не забуваймо: життя безцінне.  Хоча б тому, що є найдосконалішою формою існування.

Реклама

Коментарі


Реклама