Кожен пасажир приміського поїзда Ковель-Сарни може побачити з вікна вагона назву станції «Польська Гора». Найбільш допитливі прочитають її на військових топографічних мапах. Місцеві оперують нею, вказуючи напрям або розповідаючи, де найбільш грибні чи ягідні місця. Але це зовсім не означає, що історія походження цього єдиного сучасного «польського» топоніма на Волині усім відома. Гора під Костюхнівкою, названа Польською понад 100 років тому, ніколи відтоді не змінювала своєї назви, хоча ця історія протягом усього радянського періоду практично замовчувалася з ідеологічних міркувань.

 

Фрагмент топографічної радянської мапи околиць Польської гори і однойменної залізничної станції

 

Так чим же відоме це місце і що ж тут відбувалося?

У 1915-16 роках ці околиці були місцем запеклих боїв на австрійсько-російському фронті, у яких відзначилися добровольчі військові з’єднання польських легіонів, що воювали у складі австро-угорської армії. Восени 1915 року усі три бригади легіонів зустрілися на Волині, де протягом наступних місяців точилися найзапекліші бої. На початку листопада 1915 року поляки, які утримували позиції на захід від Стиру, отримали наказ здобути пагорб Цегельня південніше Костюхнівки.

Перша спроба здобути висоту виявилася невдалою і трагічною за своїми наслідками – під час штурму загинуло понад 60 солдатів і понад 100 було поранено. Людські втрати становили 50 відсотків. І хоча через 5 днів цей пагорб все ж був здобутий без значних втрат, це був перший кривавий бій польських легіонерів у цій війні, після якого австрійське командування, віддаючи шану полеглим і визнаючи хоробрість поляків під час штурму стратегічної висоти, прийняло рішення назвати цей пагорб Поленбергом, тобто Польською горою.

Ця назва була нанесена на штабні мапи та використовувалася з того часу у військових зведеннях. Через кілька місяців, влітку 1916 року, під час Брусиловського прориву російських військ, біля Костюхнівки відбулася найбільша і найкривавіша битва за всю історію легіонів, з набагато більшою кількістю жертв. Одним із наслідків цього військового протистояння за участі польських легіонів став Акт проголошення Регентського Королівства Польщі 5 листопада 1916 року, що призвело невдовзі до появи на мапі Європи незалежної польської держави. Тому Польська гора до сьогодні залишається у свідомості поляків символом здобуття незалежності, яку Польща отримала через два роки після цих боїв на Волинському Поліссі.

 

Польські легіони в окопах перед Костюхнівською битвою (фото з сайту ФК «Легія», заснованого у 1916 році під Костюхнівкою)

 

У міжвоєнний період Польська гора була важливим меморіальним об’єктом і місцем польського патріотичного паломництва. Перші значні заходи відбулися тут у 1928 році з нагоди десятої річниці польської незалежності. Урочистості були заплановані з небаченим розмахом. Для приїзду 3 тисяч гостей дирекція польської залізниці зарезервувала спеціальні додаткові потяги до станції Чарторийськ – з Варшави через Люблін, з Кракова через Львів, Володимир-Волинський і Ковель, з Вільна через Гродно і Брест, з Кременця через Дубно, Рівне і Сарни та з Луцька через Ковель. Усім учасникам урочистостей були надані знижки на проїзд у розмірі 66%. З нагоди проведення цих заходів сусідня станція Вовчецьк була перейменована на станцію Польська Гора. Місцева влада відкрила на станції Чарторийськ два ресторани та забезпечила безперебійну доставку гостей кінним транспортом до місця проведення урочистостей на Польській горі.

За два дні до початку святкувань розпочався 120-кілометровий командний забіг на трасі Ковель-Польська гора, а в день проведення основних урочистостей – командний марафонний забіг на трасі Колки-Польська гора. В обох забігах взяли участь біля 2 тисяч учасників. Ці забіги стали традиційними і проводилися щорічно аж до 1939 року.

Згодом вони стали одноденними, проводилися на коротшому маршруті Маневичі-Польська гора та були поєднані зі змаганнями зі стрільби на фініші. У деяких роках кількість команд сягала 65. Участь у цих спортивних змаганнях брали, зокрема, команди збройних сил, прикордонної служби, поліції, пожежної охорони, молодіжних товариств фізичного виховання та військової підготовки, скаутських організацій, ветеранських спілок.

 

Траса командного забігу Маневичі-Польська гора у 1939 році (фото з Державного архіву Волинської області)

 

Під час урочистих заходів у 1928 році було відкрито базальтовий монумент біля підніжжя Польської гори та прийнято рішення про спорудження на її вершині меморіального кургану. Спорудження таких курганів, так званих копців – це давня і поширена польська традиція вшанування важливих історичних подій або видатних постатей. До речі, найбільш відомий з них на території України – це копець Люблінської унії на горі Високий замок у Львові, насипаний у середині ХІХ століття з нагоди 300-річчя її укладення. Сьогодні на вершині цього копця знаходиться популярний серед львівських туристів оглядовий майданчик.

 

Копець Люблінської унії на горі Високий замок у Львові, 1925 р. (фото з польського Національного цифрового архіву)

 

Пам’ятний знак під Польською горою зберігся до наших днів і нещодавно на ньому була відновлена втрачена таблиця з написом, а будівельні роботи над спорудженням копця розпочалися лише у 1933 році.

 

Базальтовий монумент біля підніжжя майбутнього копця на Польській горі, 1928 рік (фото з польського Національного цифрового архіву)

Сучасний вигляд монументу на тлі Польської гори, що поросла лісом (фото із сторінки «Centrum Kostiuchnówka» y Facebook)

 

На початку 1930-их років в околицях Польської гори було розпочато створення спеціальних історико-туристичних маршрутів по місцях битв польських легіонів під Костюхнівкою і Польською горою, а також продовжено облаштування військових некрополів. Причому, приводилися до ладу не лише військові цвинтарі польських солдатів чи їх союзників, але й поховання воїнів колишнього противника. Загалом на багатьох цвинтарях було встановлено понад 2500 бетонних надгробків.

Окрім прокладання та маркування мережі туристичних маршрутів, було відтворено ряд бойових укріплень і позицій, розміщено близько півсотні вказівників і інформаторів, а у найважливіших місцях битви встановлено 8 двохметрових обелісків з відповідними написами, виконаних з базальту з Янової Долини, частина з яких також збереглася до наших днів. На усій території таким чином створювався ніби музей під відкритим небом. Його так і називали ще у тридцятих роках - Скансен поля Костюхнівської битви.

 

Початок спорудження копця на Польській горі, 1933 р. (фото з польського Національного цифрового архіву)

Один із відновлених обелісків, 2018 (фото із сторінки «Centrum Kostiuchnówka» y Facebook)

 

Наймасовішими урочистостями на Польській горі стала двадцята річниця Костюхнівської битви, яка відзначалася 5 липня 1936 року за участю 15 тисяч гостей. Як і у 1928 році, до станції Чарторийськ були призначені додаткові спеціальні потяги з усіх великих польських міст. До ювілею було забруковано 10-кілометровий відрізок дороги від залізниці до Польської гори. Для перевезення учасників урочистості були задіяні автомобілі і десятки фурманок, розгорнуто 25 польових кухонь та велику кількість буфетів, вирито два колодязі з питною водою, організовано ярмарок місцевих виробів. До ювілейних святкувань у Варшаві був виданий ілюстрований туристичний путівник на 50 сторінках з описом околиці, туристичних маршрутів та детальними мапами.

 

Мапа меморіальних місць на полі Костюхнівської битви з туристичного путівника, виданого у Варшаві (фото з польського цифрового архіву «Polona»)

 

Під Польською горою було навіть відкрите тимчасове поштове відділення, з якого можна було надіслати листівку, погашену спеціальним ювілейним поштовим штемпелем. Польське радіо транслювало перебіг урочистості, на місці працювали десятки акредитованих журналістів і фотокореспондентів з усієї Польщі.

 

Листівка, надіслана з Польської гори в дні 20-річного ювілею битви 6 липня 1936 року (фото з польського цифрового архіву «Polona»)

 

Святкування традиційно розпочалося із забігу Маневичі-Польська гора, у якому взяли участь 1050 осіб, а головним пунктом програми було відкриття нової школи у Костюхнівці. Рішення про будівництво меморіальної школи ім. Польських Легіонів приймалося ще у середині 20-их років, була створена спеціальна фундація, а основними інвесторами будівництва стали ветерани і громадські організації. Проект будівлі у стилі конструктивізму безкоштовно виконав луцький міський архітектор та колишній легіонер Юзеф Новак. Він також керував будівельними роботами, вартість яких становила 44 тисячі злотих. У приміщенні школи, було відкрито також туристичну базу, розраховану на 20 осіб. Проект школи був надзвичайно сучасний і втілював передові ідеї модернізму. Яскравим елементом будівлі стала тераса на даху, яка виконувала функцію оглядового майданчика та трибуни для прийому щорічних військових парадів і проведення урочистостей.

 

Візуалізація будинку школи з проекту архітектора Юзефа Новака, 1937 (фото з місячника «Wołyńskie Wiadomości Techniczne»)

Школа ім. Польських Легіонів в Костюхнівці на тлі Польської гори, 1936 рік (фото з польського Національного цифрового архіву)

 

Того ж дня відбулося урочисте відкриття недобудованого копця на Польській горі – основного елементу усього історико-туристичного комплексу.

Відповідно до проекту архітектора Станіслава Сікорського та інженера Стефана Любінського, Польська гора повинна була здійматися на 25 м і мати 75 м у діаметрі основи. Біля підніжжя також планувалося будівництво меморіального музею.

 

Проект будівництва копця та музею на Польській Горі у Костюхнівці, арх. С. Сікорський, інж. С. Любінський, 1928 р. (фото з місячника «Przegląd Wołyński»)

 

До 20-річчя битви було насипано біля 30 тис. кубометрів землі, a вершина копця сягнула 16 м від підніжжя, що становило 206 м над рівнем моря. Позначка з абсолютною висотою 206,2 м і сьогодні зафіксована на сучасних топографічних мапах. Завершення будівельних робіт було заплановано на 1942 рік, однак, початок війни унеможливив їх продовження. Слід відмітити, що сьогодні часто можна прочитати, що Польська гора є найвищою точкою Маневицького району. На жаль, це не так. Навіть після повного її зведення до запланованого проектом рівня, відмітка на мапі вказувала б лише 215 м над рівнем моря. А найвищою точкою Маневиччини до сьогодні лишається гора Студениця, яка знаходиться якраз неподалік, між Польською горою і залізницею, і сягає 220 метрів.

 

Копець на Польській Горі у Костюхнівці у день відкриття, 1936 р. (фото з польського Національного цифрового архіву)

 

Польська документальна кінохроніка зі святкування 20-річчя битви під Костюхнівкою, 5 липня 1936 року. (кадри з відтвореними земляними укріпленнями, копцем на Польській горі, відкриттям школи ім. Польських Легіонів, місцевими жителями, парадом (зокрема, видно учнів шкіл з сусідніх сіл - Кам’янухи і Гути-Лісівської)

 

Після ІІ світової війни практично усі сліди довоєнного скансену були знищені, частково були зруйновані військові цвинтарі і базальтові обеліски. Довоєнна школа у радянські часи була перебудована і втратила свої характерні риси модернізму та використовувалася за призначенням аж до 2001 року.

У 1990-х роках гарцерська спілка з польського міста Зґеж взяла опіку над усім комплексом історичних пам’яток в районі Польської гори. З кожним роком збільшувалися масштаби відновлювальних і пошукових робіт, які виконувалися силами польської молоді. Протягом 20 років щоліта у лісі під Костюхнівкою стаціонує величезний молодіжний табір, до якого останніми роками приєднується і багато українських молодіжних організацій. За ці роки були відновлені біля кільканадцяти військових цвинтарів, віднайдені і впорядковані нові поховання та братські могили, відновлені знищені і втрачені пам’ятні знаки, створено музей. У 2010-11 роках занедбаний будинок старої школи був переданий новоствореному польсько-українському Центру Діалогу «Костюхнівка» та ґрунтовно перебудований і модернізований за польські кошти.

Польща і сьогодні вшановує свою незалежність під Польською горою на Волині. Щороку напередодні Дня Незалежності Польщі в лісі під Костюхнівкою запалюється символічний вогонь, який велосипедною естафетою доставляється до Могили Невідомого солдата на центральні урочистості у Варшаві та запалюється у всіх містах по дорозі.

Сьогодні Польська гора повністю поросла лісом, вона фактично не проглядається з відстані і в ній складно впізнати колишній монументальний курган, але відтоді так ніколи і не змінювала своєї назви.

 

Військовий некрополь під Костюхнівкою, 2018 (фото із сторінки «Centrum Kostiuchnówka» y Facebook)

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.