Волинські землі здавна приваблювали як українську, так і польську, литовську, білоруську чи російську шляхту. Працьовиті люди, родюча земля та вигідне географічне розташування створювали умови для розвитку та збагачення сімей “блакитної крові”. Однією з таких, що оселилася на Волині, була родина Сумовських. 

Польський історик Роман Афтаназі висловив припущення, що родина Сумовських приблизно з 1640 року переїхала з родинного гнізда в Східній Прусії на Волинь, де по чоловічій лінії рід проіснував до 1939 року. Сумовські відігравали значну роль в політичному, економічному та соціальному житті волинського краю. З XVII століття вони володіли значною кількістю маєтків, земель та заводів у різних місцевостях. Високий соціальний статус родини підтверджує й листування, яке зберігалося в бібліотеках родинних маєтків у Літині та Замличах. Зокрема, було знайдено запрошення на коронацію від короля Речі Посполитої Яна ІІІ, лист з проханням підтримки Тадеуша Костюшка від 1794 року, листування з королем Станіславом-Августом Понятовським та подарунком від нього - золотим кишеньковим годинником, прикрашеним діамантами і красивим брелоком у вигляді кулона з гравіюванням герба на аметисті. В одному з листів, написаних з військового табору на Поділлі, король попереджав родину Сумовських про загрозу нападу турків на родинний маєток у селищі Літин Турійського району. 

Першим з відомих, хто оселився на Волині, був Мацей Сумовський (Maciej Sumowski), що народився близько 1769 року та проживав у Літині. Жінка Мацея Барбара Островська також походила з шляхетного та багатого українського роду. В Літині був збудований маєток, де у сім’ї народилося троє дітей - Адам-Віктор, Олена та Адольф.

Згодом, після смерті Мацея, власність успадкував син Адам-Віктор та його жінка Олена-Марія Масальска, представниця знатної стародавньої білорусько-литовської королівської сім’ї. Таким чином усі багатства переходили від батька до сина, від діда до внука та опинилися в руках одного з останніх представників родини Сумовських на Волині -  Стефана. Більше того, на початку минулого століття поміщиця Олена Отецька, що проживала в селі Радовичі, передала у спадок племінникам Сумовським усе володіння, тим самим збагативши польський рід.

Вкінці XIX – на початку XX століття на Волині Сумовські зосередили у своїх володіннях значні ресурси. Так, наприклад, їм належали водяні млини у селах Замличі та Луковичі, винокурні заводи у Радовичах та Кмитові з річним доходом в 38 000 рублів, поблизу селища Літин та Замличі близько 3500 гектарів землі, мисливські угіддя, лісопильня, яблуневий сад та велика кількість свійської і рогатої худоби. 

В середині 1930-х, Стефан Сумовський збудував новий розкішний дерев’яний маєток у Літині, виконаний у старопольському стилі, та придбав надзвичайно дорогий автомобіль Daimler. Господарство поміщика зростало з кожним роком. Майже все місцеве населення працювало на родину Сумовських. Однак, варто зазначити, що за свою роботу селяни отримували достойну оплату. Місцеві старожили і сьогодні з приємністю згадують щедрість і доброту польського пана.

Ян ІІІ Собеський

Тадеуш Костюшко

Станістав-Август Понятовський

Весільне фото власників маєтку Літин Стефана та Аугусі Сумовських

Сумовські в гостях у поміщиків Поморських (Новий Двір)

Парк поміщиків у Літині сьогодні

Фото 1 з ?

Ви запитаєте, що сталося з родиною Сумовських та усім їхнім володінням сьогодні?

Власне кажучи, доля повелася з ними суворо. З приходом радянської влади на волинські землі у 1939 році у маєтку поміщика в Літині влаштували показовий суд, після чого Стефана Сумовського разом з жінкою, старою матусею та двома малими дітьми відправили у Сибір. Усі коштовності, золоті прикраси, дорогоцінні меблі, картини, старовинну бібліотеку, господарську техніку та навіть худобу було вивезено та розкрадено новою владою, а ті незначні залишки, на які не звернули уваги, розібрано селянами. В ході війни маєток опинявся в руках радянських військових, німецьких окупантів та упівців. На превеликий жаль, під кінець Другої світової усі будівлі польської родини було повністю зруйновано. 

Сьогодні, на згадку про панування поміщиків в цих краях, залишився частково вцілілий столітній сад у Літині. Однак, найцінніша його частина, яблуневий сад, який навесні зачаровував ароматом цвіту усіх навкруги, теж було знищено у 2017 році місцевим фермером. 
Та на цьому історія роду Сумовських не завершилася. Сім’я Стефана вціліла після заслання у Сибір та повернулася у Варшаву, де і нині проживають її нащадки. 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.