§ Нова програма розвитку міст: переклад українською + пояснення

Нова програма розвитку міст: переклад українською + пояснення

Що таке Нова програма розвитку міст?

Нова програма розвитку міст (New Urban Agenda) — це підсумковий документ, узгоджений на конференції Хабітат-III у Кіто, Еквадор, у жовтні 2016 року. (Конференції ООН з житла і сталого міського розвитку або «Хабітати» відбуваються раз на 20 років і визначають глобальний порядок денний для політик у сфері розвитку міст на різних рівнях по всьому світу. Хабітат І відбувся 1976 року у Ванкувері, Канада; Хабітат ІІ — 1996 року у Стамбулі в Туреччині. — Прим. перекл.)

Найближчі 20 років Нова програма розвитку міст буде спрямовувати широке коло акторів — держави, міста та регіональних лідерів, міжнародні розвиткові організації, програми ООН та громадянське суспільство — у їхній діяльності у сфері урбанізації. Ця програма неминуче стане основою політик та підходів, які продовжуватимуться і впливатимуть далеко в майбутньому, пише Mistosite.

Переклад Нової програми розвитку міст українською мовою, здійснений Представництвом ООН в Україні:

Завантажити у pdf

Хто написав Нову програму розвитку міст?

Формулювання Нової програми розвитку міст відбувалося паралельно з процесом підготовки до Хабітату ІІІ у Кіто. «Нульовий драфт» був оприлюднений у травні 2016 року і протягом чотирьох місяців навколо нього велися політичні перемовини (результатом яких стала низка проміжних драфтів, досупних за посиланням).

Процес підготовки до Хабітату ІІІ складався з великої кількості офіційних та напівофіційних заходів, спрямованих на залучення стейкхолдерів: регіональних і тематичних зустрічей та форумів активістів міського розвитку Urban Thinkers Campuses (результатом двадцяти шести цих форумів став маніфест «Місто, яке нам потрібне 2.0», — прим. перекл.). Крім цього, з серпня 2015 по лютий 2016 року група з двохсот експертів напрацювала важливі рекомендації щодо розробки і реалізації Нової програми розвитку міст, які також були відкриті для широкого громадського коментування.

Аналізуючи ідеї цього глобального діалогу, що передував Хабітату ІІІ, Бюро Хабітату (членами якого є 10 держав-членів ООН) та його Секретаріат створили «нульовий драфт». Після того, як текст узгодили всі країни, що входять до складу Організації Об’єднаних Націй, він був затверджений на Хабітаті ІІІ у Кіто (і схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 23 грудня 2016 року, — прим. перекл.).

Якою була стара програма розвитку міст?

Попередній погляд ООН на процеси глобальної урбанізації підсумований у Програмі Хабітату — Стамбульській декларації з населених пунктів, підсумковому документі попередньої конференції Хабітат ІІ у Стамбулі 1996 року. Вона закликала забезпечити належне житло для всіх і сталі населені пункти у світі, який урбанізується.

З того часу понад 100 країн запровадили конституційне право на належне житло, що є основним успіхом Програми Хабітату. Водночас, міжнародні організації з надання допомоги та двосторонні агенції розвитку постійно зменшували інвестиції в міста й скорочували міські програми. Це кидає виклик повній реалізації Програми Хабітату.

 Структура заходів ООН, присвячених сталому міському розвитку, що передували Хабітату ІІІ. Джерело: сайт Хабітату ІІІ

Якими є наслідки цієї попередньої програми?

Всередині структури ООН Програма Хабітату мала широкомасштабний вплив протягом останніх двох десятиліть. Її основні положення знайшли своє місце у Цілях розвитку тисячоліття 2000-2015 у вигляді завдання з досягнення «міст без нетрів». З Програмою Хабітату тісно співвідноситься також основий фокус Цілей розвитку тисячоліття — викорінення бідності та забезпечення екологічної стійкості.

Ключові зустрічі ООН з питань сталого розвитку, такі як Всесвітній саміт зі сталого розвитку у 2002 році та Ріо+20 у 2012 році, послідовно підтвердили основні положення Програми Хабітату.

Теперішні дискусії навколо Програми розвитку після 2015 року також використовують принципи Програми Хабітату. Наприклад, у звіті «Усвідомлюючи майбутнє, якого ми хочемо для всіх», підготовленому робочою групою ООН для Генерального секретаря у 2012 році, зазначено, що до 2050 року «70% населення планети мешкатиме у містах». Цей звіт також акцентує на проблемах розвитку, властивих швидкій урбанізації.

І нарешті, слідуючи за Цілями розвитку тисячоліття, Цілі сталого розвитку 2016-2030 також містять вагоме посилання на дух Програми Хабітату. Ціль 11, зосереджену на сталому розвитку міст та спільнот, можна трактувати як розширення ідеї, що вперше була викладена саме у Програмі Хабітату.

Чого стосується Нова програма розвитку міст?

Нова програма розвитку міст спрямована на створення взаємно підсилювальних зв’язків між урбанізацією та розвитком. Ідея полягає у тому, що ці два поняття стануть паралельними засобами досягнення сталого розвитку.

Такими чином, Програма прагне запропонувати рекомендації щодо цілого ряду «рушіїв», які можуть ще більше посилити зв’язок між урбанізацією і сталим розвитком. З одного боку, це «рушії розвитку», спрямовані на приборкання складних, часто хаотичних, сил урбанізації на шлях, що призведе до всебічного зростання: національна політика у сфері розвитку міст; закони, інституції та системи управління; а також міська економіка у широкому розумінні.

З іншого боку, «операційні рушії» покликані сприяти сталому міському розвитку або ж, узагалі, зробити його можливим. Результатом їхнього впровадження стане поліпшення моделей землекористування, управління ресурсами і того, як формується місто. Нова програма розвитку міст наголошує на трьох «операційних рушіях», які керівництво Програми ООН з населених пунктів (ООН-Хабітат) називає «триногим підходом»: місцеві фіскальні системи; міське планування; базові послуги та інфраструктура.

Які пріоритети визначає Нова програма розвитку міст?

Крім специфічних технократичних рішень для економіки й управління, Нова програма розвитку міст має ідеологічну основу, сформовану навколо кількох ключових ідей. Ними є, наприклад, демократичний розвиток і повага до прав людини, а також зв’язок між довкіллям та урбанізацією.

Аналогічно, Нова програма розвитку міст має важливий фокус на справедливості в умовах глобалізації, а також безпеці для всіх, хто живе у містах, будь-якого гендеру та віку. Виразну роль у програмі відіграють також зменшення ризиків і міська стійкість. Нова програма надає ключового значення тому, як створити глобальний механізм моніторингу для відстеження всіх цих питань і проблем. Це питання буде предметом дебатів на Генеральній Асамблеї ООН у 2017-2018 роках.

Тим часом, ключові питання Програми Хабітату — належне житло і сталі населені пункти — залишаються важливими, оскільки чисельність людей, які живуть у нетрях по всьому світу, продовжує зростати. З часу затвердження Програми Хабітату світ став, у більшості, міським (у 2007 році, вперше в історії людства, кількість міського населення перевищила кількість сільського, — прим. перекл.), що робить Нову програму розвитку міст ще більш актуальною.

Збільшується визнання того, що міста переростають у мегарегіони, міські коридори та міста-регіони; економічні, соціальні й політичні властивості яких підважують традиційні концепції міста. Нова програма розвитку міст була змушена звернути увагу на ці тренди в урбанізації, одночасно визнаючи, що міста і метропольні (столичні) регіони є основними драйверами національних економік.

Чи є Нова програма розвитку міст зобов’язальною угодою для держав-членів?

Ні. Як «програма», вона надає рекомендації державам, містам і регіональним органам влади, громадянському суспільству, фундаціям, громадським організаціям, академічним дослідникам та агенціям ООН для їхнього розуміння міст, урбанізації і сталого розвитку. Але ці рекомендації не є обов’язковими.

Ця домовленість відрізняється, наприклад, від Конференції ООН з питань клімату 2015 року, у ході якої було укладено юридично зобов’язальну Паризьку угоду.

Статтю Citiscope переклав Іван Вербицький

 


Загрузка...

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Реклама

Коментарі

Реклама