§ Фрагмент альтернативної історії на теренах Волині

Фрагмент альтернативної історії на теренах Волині
  1. Стаття відноситься до:

У задуманій серії статей про початок війни у 1941 році на території Волині, був намір описати Володимир-Волинський укріплений район, побудований всього на 30%,  через який німецькі війська пройшли у напрямку Володимира-Волинського всього за один день бойових дій.

Але описувати лінію оборони, яка не могла виконати свого призначення, можливо тільки з метою показати мужність її небагаточисельних оборонців. Ніяких корисних висновків детальний опис старих залізобетонних споруд, розкиданих по прикордонній смузі, дати не може.

А якби все будо добудовано? Якби Червоній Армії вдалося упередити вермахт у даті нападу? Що ж взагалі планувалося Генеральним Штабом РККА і як це виглядало на теренах Волині?

Плани війни

На даний час відомо опублікованих 13 текстових документів з літа 1940 по травень 1941 року, які безпосередньо відображають процес розробки плану війни проти Німеччини. До них додається кілька десятків робочих карт, на яких у графічному вигляді показані напрямки ведення бойових дій.

Всі ці документи являють собою фактично єдиний план, що у малопомітних деталях змінюється з місяця у місяць. Вони описують підготовку та проведення великомасштабної наступальної операції за межами державних кордонів СРСР, на території окупованої Польщі, Румунії та Німеччини. Стратегічна оборона на своїй території не розглядається у них навіть як можливий варіант дій.

У відомому останньому варіанті, п’ятому, виробленому на початку травня 1941 року, який називався «Міркування по плану стратегічного розгортування» і написаному А.М.Василевським (майбутнім маршалом), вказується:

«Враховуючи, що Німеччина у даний час тримає свою армію відмобілізованою, вона має можливість упередити нас у розгортуванні і нанести несподіваний удар. Щоб уневожливити це, вважаю доцільним...випередити супротивника у розгортуванні і атакувати німецьку армію».

Слід зауважити, що міркування А.М.Василевського були цілком логічні.

10 травня по плану «Барбаросса» на територію окупованої Польщі закінчилося пересування третього ешелону військ, які розмістилися за лінією Кенігсберг-Варшава-Тарнув. Всього там вже знаходилося 41 піхотна дивізія.

Як нам відомо зараз, танкові дивізії почали прибувати у Польщу лише з 25 травня, і тільки з 10 червня вони почали концентрувалися у 20-30 кілометрах від кордону.

На перекидання дивізії витрачалося від 2 до 7 діб. Першими прибували технічні підрозділи та підрозділи забезпечення.

Тобто якби Червона Армія почала наступ у середині-кінці травня, то до зіткнення з німецькими, переважно піхотними військами, прийшлося б пройти 150-200 кілометрів по території Польщі.

А якби наступ відбувася -10 червня, то у 60-120 кілометрах від кордону наступаючі війська зустріли б танкові та моторизовані частини вермахту.

У рамках плану з території Волині визначалося:

«концентричним ударом армій правого крила (Північно-Західного) фронту оточити і знищити основне угруппування супротивника південніше р. Вісли в районі Люблін.»

До плану додавалася карта, на якій було добре видно напрямки ударів.

Але на цій карті не було ніяких ознаків місцезнаходження супротивника...

Вивчаючи перші дні війни, коли Радянська Армія ще намагалася діяти ще за передвоєнними планами, можливо, зробити альтернативну реконструкцію подій, які б могли відбутися за умовою відкладення терміну нападу Німеччини на СРСР.

Карта плану нападу на Німеччину від 15.05.41. sokyra-tarasa.livejournal.com

Сучасна російська військово-історична наука (як і радянська) вперто стверджує, що наступальні плани були лише теоретичними, а насправді Радянська Армія збиралася лише оборонятися. У вигляді доказу цієї тези, приводиться план прикриття кордону, який був прописаний у «червоних пакетах» кожного командира полку і вище, і який вони намагалися втілити у перший-другий день війни.

Справді, такий план існував, але він був зовсім не оборонним. Він мав вводився по розпорядженню верхівки СРСР, конкретно – І.В.Сталіним при прийнятті остаточного рішення на ведення військових дій. Перед військами, які знаходилися біля кордону, стояло завдання захистити протягом 30 днів проведення загальної мобілізації. За цей час при можливості ці війська могли самі переходили у наступ.

Що ж стосується плану оборони, то для його введення у дію додаткові накази не потрібні, таким планом передбачається, що війська починають діяти за першої спроби супротивника перейти кордон, як вартовий на посту. Але до цього часу план оборони СРСР проти Німеччини у 1940-1941 роках не знайдено, і навряч чи буде знайдено у майбутньому.

Сили для наступу на Люблін

Отже, згідно з планами та картами, з Ковеля на Люблін мали вирушити 22 і 19 механізовані корпуси. Частини 22 мехкорпусу знаходилися у Володимирі-Волинському та у районі Рівного, 19 мехкорпусу – Житомир-Бердичів-Вінниця.

Яку силу вони собою являли ?

Кожен з механізованих корпусів складався з 2 танкових дивізій та одної моторизованої дивізії.

На момент вироблення «травневого» плану наступу загалом це було 792 легких танків Т-26, 153 легких танків БТ, 152 танкеток Т-27 - Т-38, 106 бронеавтомобілів, 136 гармат, 2153 автомобілів, з них 1365 вантажних, 200 тракторів, а також 25 456 бійців моторизованої піхоти.

У червні-серпні з заводів мали надійти ще 31 танк КВ-2, 210 танків Т-34.

Крім того, вздовж кордону дислокувалися 15 стрілецьких полків, чисельністю у 47 тисяч вояків. Це були малорухомі, практично без автотранспорту піхотні війська.

Початок дій, або Сумна реальність

Отже, уявімо собі, що керівництво СРСР, погодившись з міркуваннями А.М.Василевського, вирішило упередити німецький напад і 5 травня почало мобілізацію та ввело у дію план прикриття кордону.

Протягом місяця мала проводитися мобілізація під виглядом навчальних зборів. За їх «фасадом» війська виводилися до західного кордону, туди ж пересувалася авіація, тили та госпіталі.

Командири частин 22 і 19 механізованих корпусів 5 травня відкрили «червоні пакети» і почали переміщення у Ковель, де готуються до удару на Люблін.

Подальші дії Червоної армії. e-v-ikhlov.livejournal.com

План прикриття кордону. militera.lib.ru

І ось 30 травня корпусам надано наказ перейти у наступ.

А тут нам вже дещо відомо наперед, з досвіду війни, що відбулася у реальності.

Приклад перший

Так, 22.06.1941 року 41 танкова дивізія 22 мехкорпусу у складі 31 тяжкого танку КВ-2 і 383 легких танків Т-26 по «червоному пакету» вирушила з Володимир-Волинського на Ковель.

При цьому біля 100 танків Т-26 було залишено для оборони Володимира-Волинського. Там же залишилося 3 КВ-2, як несправні, снарядів у них не було. За 2 доби танки доїхали до Ковеля, де простояли 5 діб. 12 Т-26 було втрачено у Любомлі, при відбитті наступу німецької піходної дивізії, та 5 КВ залишено у Ковелі. Далі маршрут (без зіткнення з супротивником) пролягав через р.Стохід  у район Колок (28.06), та Клевань (30.06) На 1.07, перед наступом на Млинів, у складі дивізії залишилося 16 танків КВ-2 і 106 танків Т-26.

Кинутий у Володимирі-Волинському танк КВ-2. board.lutsk.ua

Тобто, 15 танків КВ-2 і 162 Т-26 залишилося кинутими у населених пунктах та на дорогах, як несправні, під час 5 днів маршу на 200 км. Це складає 50% по кількості КВ і 59% по Т-26.

Приклад другий

22 червня 19 танкова дивізія 22 мехкорпусу рушила з району Рівного на Ковель у складі 183 легких танків БТ і Т-26. Вночі 24.06, коли танки пересувалися по дорозі Луцьк-Ковель, був отриманий наказ атакувати супротивника у напрямку Війниця – Володимир-Волинський. Опівдні 24.06 до поля бою доїхала група танків Т-26 (45 шт.) і 10 гарматних бронеавтомобілів. До вечора ця група разом з іншими, що підійшли біля 16.00, були знищені танками і артилерією 14 танкової дивізії вермахту. Станом на ранок 26.09 від 19 танкової дивізії залишилося лише 4 танки, 14 гармат і два батальони мотопіхоти.

Німецькі танкові гармати пробивали протикульну броню Т-26 і БТ на усіх дистанціях бою, а снаряди 45-мм гармати радянських танків при влучанні у 30-мм броню Pz-III та Pz-IV розколювалися на частини через «економію» на процесі закалки при виробництві.

Кинуті у Ковелі танки БТ. reibert.info

Приклад третій

215 моторизована дивізія 22 мехкорпусу у складі біля 6000 бійців, 129 танків БТ, 32 гармат і 405 автомобілів знаходилася у районі Рівного-Гощі. Протягом 23-24 червня дивізія рухалася по маршруту Рівне-Сокиричі-Рожище-Ковель-Турійськ-с.Верба (біля Володимира-Волинського). Ввечері 24.06 дивізія почала готуватися до наступу від с.Верба на Володимир-Волинський.

Танковий полк вчасно не прибув по причині вичерпання пального на марші. На світанку почався наступ, підтриманий танками та артилерією. Але один полк 298 піхотної дивізії вермахту, що знаходився на цьому напрямку, відбив наступ і просунувся за відступаючою дивізією до р.Турії. На другий день, 26.06 215 моторизована дивізія (точніше те, що від неї залишилося) вже знаходилася у с.Софіянівка, біля Маневич, у 50 км. від Ковеля. 29.06, після пересування у районі Олики у дивізії нараховувалося 15 танків Т-26 і 12 гармат.

Тобто піхотний полк вермахту відбив атаку цілої моторизованої дивізії і погнав її у напрямку Ковеля.

Куди за чотири дні поділося 114 танків БТ радянська історія не повідомляє.

Безальтернативна історія

З наведених прикладів випливає, що ще до бойового зіткнення з частинами вермахту на дорогах залишалося біля 50% бронетехніки, тобто одним з головних ворогів радянських танків були звичайні дороги.

При зіткненні з супротивником легкі танки з бронею 13-22 мм, гарантовано знищувалися усіма видами німецької артилерії.

Слід також відмітити, що моторизована піхота перевозилася вантажівками, вилученими з колгоспів та державних підприємств. Поза дорогами ці вантажівки за танками їхати не могли, що означало дуже обмежену можливість супроводження піхотою танків у бойових діях. А піхота без автотранспорту мала пересуватися всього 32 кілометри за день.

Таким чином, 22 і 19 механізовані корпуси з їх масою танків, можливо б і доїхали до Любліна, але, як і в реальності були б втрачені, хоча і західніше кордонів СРСР. Найвірогідніше, їх зупинила б на річці Віслі польова фортифікація німецьких піхотних дивізій, насиченою протитанковою артилерією.

Механізований корпус на марші. milday.ru

Німецька розвідувальна авіація з березня 1941 року методично контролювала угруппування і місця концентрації радянських військ, тому стягування бронетанкових сил до кордону навряд чи пройшло б поза її увагою, і наступ Червоної арміі не був би несподіванкою для командування вермахту.

Вважаю, що керівництво СРСР добре розуміло стан, а точніше небоєздатність своїх бронетанкових сил, і відтягувало початок бойових дій, при цьому у швидких темпах замінюючи у механізованих корпусах легкі танки конструкцій 1929-1930 років на новітні Т-34 і КВ.

У силу обставин, що склалися навесні-влітку 1941 року, Червона армія була приречена на поразку у прикордонній битві, незалежно від того, наступала б вона, чи стояла би в обороні.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Олександр ЛУДКОВСЬКИЙ

Коментарі