Цьогорічні чергові місцеві вибори неприємно вразили своєю непристойно низькою явкою. Якщо раніше у виборах на Волині брали участь в середньому 2/3 виборців, то цьогоріч явка ледве сягнула 55%. У Луцьку не проголосувало навіть половини осіб, занесених у списки – 49,67%.

Попри це, Волинь посідає третє місце за виборчою активністю в Україні. Попереду нас лише Львівська (56,3%) та Тернопільська (56,5%) області. Та й інші західно-українські області мають порівняно високі показники активності.

Найгірше голосували на сході та півдні країни. Найнижчою явка виборців була у Донецькій (31,7%) та Луганській (35,3%) областях. Зрозуміло, що крім інших факторів, у цих областях додалася ще й загроза терактів.

У чому причина такої низької явки?

Очевидно, одна з них полягає у тому, що раніше в Україні місцеві вибори проходили спільно з парламентськими. А до всеукраїнських виборів традиційно підвищений інтерес, відтак – вища явка.

Інша причина – розчарування від відсутності реформ, які обіцяла чинна влада, але так їх і не зреалізувала. Тому, попри гарну сонячну погоду в день голосування, значна частина виборців вирішила знехтувати своїм громадянським обов’язком.

До того ж, більша частина партій не приділяла належної уваги місцевим проблемам. Більшість агітувала за мир на сході, контрактну армію, збільшення розміру пенсій тощо.

Ще одна причина – незрозуміла система місцевих виборів для більшості українців.

Виборча cистема

Якщо на місцевих виборах у 2010 році діяла змішана система виборів, то цьогоріч – пропорційна. Змішана система передбачає, що частина депутатів у раду обирається за списками партій, а інша частина – в мажоритарних округах, на які ділиться відповідна територіальна одиниця.

Пропорційна система передбачає, що виборець має голосувати лише за відповідні політичні сили. Проте у 2015 році законодавець вирішив «порадувати» виборців так званими «відкритими списками», які насправді такими не є. Депутати Верховної Ради скопіювали значною мірою закон, який діяв на виборах депутатів міської думи Санкт-Петербурга.

За чинним законом про місцеві вибори, кандидати від списків партій закріплювалися за відповідним територіальним округом (у Луцьку їх було 42). А вже після голосування визначають, який кандидат здобув більшу кількість голосів (у відсотковому співвідношенні), відданих за свою партію в межах цього округу. У кого їх більше, той має першочергове право зайти в раду. Так і формується внутрішній рейтинг у партії, яка до того ж мусила б подолати 5% виборчий бар’єр.

Система заплутана, і, ймовірно, цим і відлякала частину виборців.

Безперечним позитивом є те, що в обласних центрах та великих містах мерів обирали за системою абсолютної більшості голосів (тобто 50% + 1 голос). Якщо жоден з кандидатів не здобуде такої підтримки в день голосування, то відбуватиметься повторне (так званий «другий тур»). У багатьох випадках це дозволить стати міським головою людині, яка має підтримку значної частини жителів міста, а не якоїсь невеликої групи.

Вибори мера

 У Луцьку так і трапилося: 25 жовтня за чинного міського голову Луцька проголосувало 38,7% виборців. Його конкурента Олександра Товстенюка, який балотувався від УКРОПу, підтримали 31,9% виборців.

Тепер 15 листопада на лучан очікує друга частина баталії за мерське крісло.

Децентралізація

Варто зазначити, що ці місцеві вибори декларують як перехідні, лише на два роки. Адже в стінах Верховної Ради проголосовано в першому читанні зміни до Конституції, які передбачають укрупнення місцевих громад, а відтак – нові місцеві вибори у 2017 році.

Зараз законопроект про внесення змін до Конституції скеровано до Конституційного Суду, який має ухвалити свій вердикт щодо законності змін до Основного Закону. Якщо судді не побачать в ньому нічого антиконституційного, тоді за нього ще раз має проголосувати парламент, але вже трьомастами голосів.

Але є одне «але».

У проект змін до Конституції разом із децентралізацією «вшитий» також і проект щодо надання особливого статусу окремим територіям Донбасу. На такий крок чинну владу штовхають і Росія, і Європа, і США, адже це є одним з елементів Мінських домовленостей. Проте навряд чи Президент зуміє переконати 300 народних депутатів, які згодилися б підтримати такі зміни.

А відтак очікуваної конституційної децентралізації не настане. Адже процедура внесення змін до Конституції передбачає проходження всієї процедури спочатку, навіть якщо в попередньо узгодженому Конституційним Судом законопроекті було змінено хоча б одну букву.

Отож, є велика ймовірність того, що нині обрані місцеві органи влади працюватимуть довше, аніж два очікуваних роки.

Виборча палітра

На Волині 5% виборчий бар’єр змогли подолати 6-7 партій (у різні ради по-різному). Це УКРОП, БПП «Солідарність», «Батьківщина», «Свобода», «Самопоміч», «Народний контроль» та Радикальна партія Ляшка.

Серед новачків на місцевих виборах беззаперечну перемогу здобув УКРОП, який зміг набрати понад 21% до Волинської обласної та близько 30% до Луцької міської рад.

Пройти в ради з мінімальним результатом зуміли й кандидати від Радикальної партії Олега Ляшка. Менше, ніж очікували, здобула «Самопоміч», якій ще місяць тому прогнозували шалений успіх. Змогли показати зуби на виборах і молоді хлопці та дівчата із «Народного контролю».

Зберегли представництво у радах «Свобода» із «Батьківщиною».

А ось партія влади – БПП «Солідарність» – отримала менше, ніж очікували. Більше того, невідомо, чи подолає п’ятивідсотковий виборчий бар’єр до облради партія «Наш край», якій паралельний підрахунок голосів дає 4,95%. «Наш край» є сателітом «Солідарності», тож обласний виборчий штаб також несе відповідальність за результат цієї політсили.

А результати для Володимира Гунчика, який ішов першим номером від БПП до облради, – невтішні.

Один із чільних спікерів «Солідарності» Юрій Луценко вже анонсував кадрові висновки у низці областей за результатами місцевих виборів, аж до розпуску місцевих організацій. Цілком імовірно, що в цьому списку значиться й Волинська область.

А нам залишилося запастися попкорном, очікувати формування депутатської більшості в місцевих радах та 15 листопада, коли відбудеться «другий тур» на виборах луцького мера.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.