Учора, 15 вересня, обідньої пори Луцьк перетворився на креативний театральний майданчик. Талановиті актори студії-театру «ГаРмИдЕр» під мудрим керівництвом режисерки Руслани Порицької організували і відкрили «Мандрівний вішак» – 4-й міжнародний театральний фестиваль.
Початок нетипово-цікавого дійства стався на вкрай актуальній локації – призабутій нині площі Ринок. Колись пульсуючий організм міського простору самоврядного «маґдебурзького» Луцька, нині – розполовинена дорогою парковка в історичному ядрі давнього Лучеська.
Сумно спостерігати, як туристи, що їх приводять подивитися на осердя міської історії (бо ж замок, площа Ринок, ціла низка церков і старожитніх монастирів розташовані близенько один до одного) мусять сходити з дороги після потоку нецензурної лайки украй діловитих водіїв, які, ясна річ, поспішають рятувати світ! :(
Віримо, що поволі заслужена пам’ять справді знакової для Луцька локації буде відновленою. Вчорашнє відкриття фестивалю «Мандрівний вішак» стало яскравим тому підтвердженням.
Гарно було бачити на Ринковому майдані не купу автомобілів, а когорту натхненного люду. Актори, знаєте, народ особливий. Вони жваво налаштовувалися на прийдешнє дійство, закінчували останні приготування до старту фестивалю. За тим зацікавлено спостерігали глядачі – вхід на фестиваль абсолютно вільний. Площею бігали діти, подивитися на «живий» скверик поміж вулицями Д. Галицького і Драгоманова з домівок вийшли і тамтешні мешканці.
Напередодні територія Ринкового майдану з старої, покоцаної життям пані перетворилася на чепурну молодичку :) Площу зґрабно очистили від сміття та пожовклого листя, постригли газон – гарно і приємно стало там знаходитися. Від незвичного ажіотажу для нині стагнаційного луцького Ринку з лавочок повтікали тамтешні завсігдателі – місцеві любителі пива й напоїв міцніших за градусом.
Гармидерівці вразили. Їхнє бачення важливості простору, де почався цьогорічний фестиваль, змусило спостерігати за кожним наступним елементом першої постановки. Динамічна музика, під яку розмотували клубок історії, повнилася тими словами, що декілька століть тому звучали на Ринку кожного дня і мали велике значення: «маґдебурзьке право», «площа Ринок» «маґістрат», «ратуша» etc. Минуло декілька хвилин від слів «територію площі Ринок не знайдено» до гарного окреслення жовто-блакитними нитками маленького простору посеред скверу із нанизаним на них візуалізованим рядом уже згаданих визначень і понять, що незмінно супроводжували Луцьк колись.
Наприкінці дійства театральні колективи, що завітали з міст України (Київ, Полтава, Львів, Рівне, Запоріжжя, Сєвєродонецьк) та країн закордоння (Польща, Литва, Іран), подібно до купців ХVI – ХVIIІ століть, влаштували посеред старого Луцька маленький ярмарок! На тому ж місці, де це так само робили гендлярі багатьох із представлених на фестивалі місцин. Кожен привіз автентичну частинку своєї домівки.
«Територія творення» – такою луцькі театрали побачили і показали сучасну площу Ринок місцевому люду. Нехай би звідти почався відлік створення питомо нової філософії нашого міста, де основним постулатом для кожного його мешканця стануть слова «не руйнуймо» і «пам’ятаймо»!
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
