Поблизу Луцька збирають березовий сік на цвинтарі

Джерело: Волинська газета

Мертва вода в вигляді свіжого березового соку – це реальність, яку вдалося зафіксувати як мінімум на одних могилках за 30 км від Луцька, але цілком імовірно, що подібних випадків в області чималенько, пише Волинська газета.

Що українці полюбляють вживати березовий сік свіжим, консервованим і в вигляді квасу (сік, заправлений сухофруктами чи підсмаженим ячменем), то це відомо з давніх-давен. Знаємо, що, як правило, цілющий напій заготовляють у лісах, лісосмугах, а також із поодиноких беріз, які ростуть як неподалік міст і сіл, так і на значній відставні від них. Але щоб налагодити «промисловий видобуток» березового соку прямісінько на кладовищі – це химерне ноу-хау довелося побачити вперше! З гуманних міркувань утримаємося від назви села та району, але деталізуємо: ця вакханалія відбувається буквально за 30 км від Луцька! Місцеві жителі на запитання, як ставляться до подібних заготівель своїх земляків, лише посміхаються і кажуть, що на могилках точать берези вже давно, і це ні в кого ніякого подиву не викликає...

Але ж коріння дерев дістає рідину з глибини! Оскільки берези ростуть буквально біля могил, то дістають із водою і трупну отруту – дві хімічні сполуки каведрин і путресцин, які утворюються після розкладання тканин трупа людини чи тварини.

Ще більшу небезпеку таять віруси і бактерії. Вірусологи стверджують: якщо людина померла внаслідок серцевої недостатності, інсульту чи внаслідок травми, то всі процеси розкладу тканин у нього йдуть повільно. Але якщо покійник віддав Богу душу від якогось гнійного захворювання (пневмонія, сепсис, менінгіт, онкозахворювання, цироз печінки тощо), то в тілі покійника продовжують жити бактерії цих хворобою І в разі потрапляння в кров здорової людини, вони здатні знищити вже інший організм...

Ну, якщо видобутий з-під домовин сік спраглі на весняну рідину громадяни збирають для свого власного вжитку, то це ще пів біди. А коли продають на заготівлю і промислову переробку?

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Світлана Кома

Коментарі