Джерело: Інформаційне агентство Волинські Новини

Традиційно перед початком Великого посту на Україні відзначали Масницю. Називали її в різних регіонах по-різному: Пущення, Сиропуст, Масляна, Колодій, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Баабське свято, Загальниця.

Отож 25 лютого, у суботу, напередодні посту, лучани мали змогу відсвяткувати Масницю (Колодки, Колодія) у Луцькому замку. Традиційною стравою цього тижня є млинці з начинкою з сиру, маку, чи просто зі сметаною. Тож саме її можна було скуштувати на території замку.

Крім того, поруч парував куліш та варилася юшка. А зі сцени лунали фольклорні композиції у виконанні народних аматорських колективів.

Та в обідню пору в замку було не надто велелюдно. Менше сотні лучан прийшли на дійство, але згодом все-таки глядачі почали збиратися.

Колодій збігався в часі із Сиропусним тижнем, останнім тижнем М'ясниць. Це останній, напередодні Великого посту, тиждень, коли можна було справляти весілля. Цей тиждень також називали Бабським тижнем або попросту Бабським, а Колодій, відповідно, Бабським святом. Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.

Свято Колодія сягає своїми коренями ще глибоко дохристиянських часів. Протягом цілого тижня паралельно з іншими обрядами проходило коротке Колодчине життя.

У понеділок Колодка «народжувалась», у вівторок — «хрестилася», у середу справляли «похрестини», у четвер «помирала», у п'ятницю Колодку «хоронили», а в суботу «оплакували». У неділю ж наставала кульмінація Колодія, а заразом і Колодчиної долі. Молоді жінки «волочили» Колодку.

У деяких регіонах дівчатам і неодруженим хлопцям прив’язували до ноги дерев’яну колоду на знак засудження або покарання за те, що вони не одружилися в належний час. В цей тиждень старші жінки жартома «карали» тих молодих парубків, які протягом року не знайшли собі пари і не одружилися. Тих, хто не знаходив собі дівчини, вважали причиною порушення гармонії, ладу в природі. Неодруженим парубкам чіпляли до ноги колодку, яку виготовляли спеціально для цього обряду, обплітали її стрічками, квітками. Цю відзнаку парубок повинен був волочити за собою, поки не дасть відкупного, тобто не пригостить жінок за таку честь, яку вони влаштували для нього.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.