Квіти, оплески та сльози: тисячі лучан зібралися, аби попрощатися з великим трудівником, мером міста, який завжди з розумінням реагував на потреби містян, Миколою Романюком.

Прощання з Луцьким міським головою Миколою Романюком відбулося 5 лютого у Луцьку.

Віддати останню шану передчасно померлому меру міста прийшли представники обласної та міської влади, депутати та пересічні лучани. Говорили теплі слова вдячності та пригадували світлі спогади про Миколу Романюка ті, з ким йому доводилося навчатися, працювати та ті, хто звертався до мера у скрутну хвилину, завжди знаходячи підтримку та розуміння.

Боєць батальйону «Айдар» Олександр Шульган розповів, що з міським головою завжди знаходили взаєморозуміння, до усіх питань та проблем він ставився по-людськи. Якби не місцева влада, зізнається учасник АТО, він не знає, у що одягалися б та що їли бійці. Минулого року міський голова вручав Олександру Шульгану медаль у Палаці культури. Зі слів військового, Микола Романюк заслужив повагу як людина та керівник, який був небайдужим до проблем інших.

Однокласниця Миколи Романюка пані Лариса розповіла, що не стало доброго товариша, вірного друга, розумної та мудрої людини.

«Він був гордістю нашої школи, нашого випуску, ми всі ним пишаємося та сумуємо. Скорбить увесь наш клас. У нас повинна була відбутися зустріч випускників Боремельської середньої школи у цю суботу і тепер ми відмінили зустріч. Коля завжди відвідував такі зустрічі і допомагав односельчанам», - розповіла однокласниця.

Митрополит Луцький та Волинський Михаїл зазначив, що усі в скорботі, тому що стоять біля тіла повноцінної, повної життя людини, чоловіка в розквіті сил, досвіду життя, мудрості, стійкості, який мав багато планів. Він нагадав, що під час похорону загиблих бійців у храмі міський голова завжди запитував його про те, як гідно провести в останню путь Героїв, підтримати їхні родини.

Мер завжди дбав про належне поховання тих, хто віддав життя за батьківщину. Підтвердженням цього стала Алея слави на цвинтарі в Гаразджі.

Митрополит наголосив, що покійний дбав не лише про своє місто, а й про тих хто живе на сході країни. З його ініціативи місто Волноваха стала побратимом Луцька для того, щоб не було війни, протистоянь. Працюючи для міста, єдиними кого він обділяв часом, були члени родини – до пізньої ночі він затримувався на роботі. Михаїл зауважив, що мер жив життям міста та всієї держави.

Також він зауважив, що обираючи на виборах мера, люди часто очікують миттєвих результатів роботи, великих справ, часто буваючи невдячними, думаючи, що все повинно змінитися за один день.

«Керівника починають критикувати, не давши навіть потрудитися, забуваючи, що звинувачувати легко, а працювати – важко», - відзначив митрополит.

Він закликав усіх подякувати міському голові за добро, яке той зробив для міста, бодай в цей останній день. Заклик тисячі присутніх на прощанні лучан зустріли оплесками.

Михаїл закликав подякувати меру за дороги, дитсадки, стійкість під час Революції Гідності, коли державні установи у Луцьку залишилися цілими, на відміну від багатьох інших міст. Митрополит зауважив, що Микола Романюк мав неоднозначну біографію – від першого секретаря обкому комсомолу до глибоко віруючої людини, яка має велику любов до рідної землі та людей.

«Велику людину ми проводжаємо. Сенсом його життя було благо громади», - наголосив Михаїл, закликавши оцінити старання міського голови, розуміючи, що результат цих старань може прийти через якийсь час. Він зазначив, що покійний намагався зробити місто європейським, найкращим, щоб з Луцька не виїжджали, а навпаки поверталися. Митрополит зазначив, що потрібно покаятися перед родиною Миколи Романюка за те, що лучани своїми клопотами забирали час у рідних.

Після двогодинного велелюдного прощання з міським головою в будівлі облмуздрамтеатру труну із тілом покійного відвезли у рідне село Золочівка, що на Рівненщині, де він буде похований.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.