Волинська говірка: старожитнє хатнє начиння

  1. Новина відноситься до:

Найближчою і найріднішою для кожної людини є її домівка. Ті побутові речі, які нас оточують, формують особистий простір і затишок. Вони вкрай важливі, а почасти – й незамінні. Тому сьогодні пропонуємо читачам поглянути як іменувалися предмети домашнього вжитку волинських міщан, селян та, зрештою, шляхти і духовенства три-чотири сотні років тому. Разом простежимо, що з речей назву не змінило, а що нині має кардинально інакше ймення.

***

Бані горілчані – обладнання для виготовлення горілки; барилко – ємність для рідин; бодня – селянська скриня, бровар – господарське приміщення із виробництва пива; буда – господарсько-виробниче приміщення, промислове підприємство для виготовлення попелу; гумно – господарське приміщення для зберігання збіжжя; зидлі – стільці, табурети; зиґар, дзиґар – годинник; квасник – посудина для приготування та зберігання напоїв з меду; келня – черпак; коберець – килимок; ковш, конов, коновка, кухоль, чара – різновид посуду для пиття; лавочник, полавочник – покривало на лаву; лахан – велика округла ємність для рідин; ложник – підстилка під ліжко, яка слугувала за матрац; мамарий – скриня, шафа або кімната для зберігання цінних речей; медниця – металева таця; мідь кухонна – посуд, виготовлений з міді та її сплавів; можчир, моджчер – ступа; наливка – різновид металевого посуду; огородник – інструмент для ручної обробки землі, заступ; пивниця – льох для зберігання напоїв; поволочка – чохол на подушку або перину, наволочка; полмисок – різновид столового посуду; піч поливаная – кахляна піч; спижарня – господарське приміщення для зберігання, здебільшого продуктів харчування; спрят домовий – узагальнена назва домашнього начиння; студня – криниця без зрубу; тлумок – шкіряний речовий мішок.

Пітер Брейгель молодший. Відвідини сільської оселі, 1611 рік

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Оксана ШТАНЬКО

Коментарі