Газета «Молоде село», яку читали волиняни у часі міжвоєння, як уже зазначалося у попередньому матеріалі нашої рубрики, містила «веселий куточок». Дотепну історійку за підписом автора Рип Пип з Городниці про життєві перипетії селян, взаємини із солтисом – очільником громади, прагнення до культурного поступу й, почасти, відсутність можливостей до реалізації цих задумів нині пропонуємо увазі ласкавих читальників.

«Будемо, панове громадо, будувати Народній Дім?» питає на громадському зібранню солтис людей. «Та добре було би» одізвався хтось несміливо ззаду. Решта підтримали: «Будувати! будувати»! «А який ви думаєте будувати, може деревяний завбільшки такого як от наша стара школа?» Всі хором: «Ні, ні, як будувати то тільки мурований, а головне більший розміром». Погодились.

Постановили, що довгий буде на 30 метрів а широкий ну на яких м. 13. Зложилися по кілька зл. і діло до якогось часу пішло дуже добре. Г. С. М. з великою охотою пообіцяв їм помогти й поміг не аби як, бо за кілька місяців відігравши кілька вистав дав аж 300 зл. Так що половину дому старчило викінчити, а далі праця стала. Знов збирають громадське зібрання. Знов солтис звертається до людей, щоби помогли викінчити.

Ціла громада разом: «А хибаж ми казали, щоби будувати такий великий дім та ще й мурований. Навіщо нам?... Деревяний – кращий і дешевший!».

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.