(Не)відомі волиняни: Ольга Бєльська – акторка з Ківерець

  1. Новина відноситься до:

4 грудня 1922 року в містечку Ківерці в родині Сороколетових народилась майбутня відома акторка кіно і театру, знана серед прихильників як Ольга Бєльська.

На жаль, про дитинство і юність цієї відомої жінки ми майже не маємо спогадів. У шістнадцятирічному віці Ольга Сороколетова стала студенткою театрального факультету Державного інституту театрального мистецтва в місті Варшаві. Потім була війна, довелося на час припинити навчання.

Ківерці, 1925, kolekcja-krzysztofa.weebly.com

Після Другої світової війни Ольга закінчила виш, здала державний іспит і дебютувала в ролі нареченої в театральній постановці «Весілля» на сцені Польського театру в місті Познань. З першої вистави вона сподобалась глядачам і отримала своє коло прихильників. Саме в цей час вона скоріше всього взяла звучний псевдонім Бєльська.

Акторка до останніх своїх днів життя провела на сцені і навіть в пенсійному віці відрізнялась своїм відчуттям самокритичності та реальності. Після дебюту була роль Марії в «Вечорі трьох королів» Шекспіра. По цих двох ролях молода актриса отримала безвідмовну пропозицію грати на сцені потужного Театру імені Юліуша Словацького в місті Кракові.

Краківський період в житті Ольги був часом розквіту її акторського таланту. Її найвідоміші ролі того часу це Сюзанна в «Весіллі Фігаро», Юстина в «Чоловік і жінка», Марія Антонівна в «Ревізорі». Саме тоді Ользі вдалось попрацювати з найвідомішими режисерами та акторами Польщі.

Ольга Бєльська в театральній постановці «Чи то кохання?», 1962, www.encyklopediateatru.pl/

Наступним пунктом призначення став театр в місті Лодзь. Саме тут їй довелось зіграти роль Євгенії Гранде в одноіменному творінні Бальзака, принцесу Еболі в «Доні Калосі» та інших.

Потім був переїзд до Варшавського класичного театру в Палаці культури. Варшава швидко вподобала нову акторку і зробила її популярною. Першою роллю після переїзду була Красуня в постановці «Болеслав Сміливий» режисера Станіслава Виспянського. Дуже яскравою була гра Ольги в театральній постановці «Клуб кавалерів» Михайла Балуцького в 1963 р.

1970 рік був знаковим в кар’єрі акторки, адже виповнилось 25 років її акторської кар’єри в варшавському театрі.

Протягом 1967-1981 років вона виступала в спектаклях «театру телебачення», які були дуже популярні. З 70-х років працювала в столичній Театрі-Студії.

Ольга Бєльська в фільмі «Дощовий липень», 1957, fototeka.fn.org.pl

Все життя акторку супроводжував її чоловік та відомий польський актор Ольгерд Скригайло-Яцевич, старший від неї на сім років. В акторському середовищі Ольгерда називали «королем моди» міжвоєнної Варшави. Подружжя разом виступало на сценах театрів різних польських міст в післявоєнний період. Найвідоміша їх спільна робота «Чоловік та жінка» режисера Олександра Фредро. Гучна прем’єра постановки відбулась в 1947 році.

Ольга Бєльська разом із своїм чоловіком та актором Ольгердом Яцевичем на сцені Драматичного театру (м. Краків), 1947, encyklopediateatru.pl

З виходом на пенсію, акторка почала рідше з’являтись на сцені, переважно була вдома, де завжди було багато гостей і друзів. Виступала на радіо та телебаченні в якості гості та ведучої.

Крім театру, Ольга Бєльська успішно зіграла кілька ролей в кіно. Найуспішнішими були в фільмах «Дощовий липень», «Справжній кінець великої війни», «Тисяча талярів», «Чорні хмари», «Дім моїх синів», «Автобус відправляється о 6.30».

Відома ківерчанка у віці 73 років трагічно загинула 25 липня 1996 року на Зеґжинському озері.

Про Ольгу Бєльську колеги говорили, що вона була уособленням радості життя. Блискуча, позитивна і товариська. З її уст ніколи не сходила посмішка. Найбільше в своєму житті вона кохала театр, людей і карти. Де б  вона не працювала, завжди була в центрі уваги. Її організаторським здібностям можна було позаздрити, адже ні одна подія в театрі не відбувалась без її цікавих ідей.

nac.gov.pl

Ольга Бєльська в фільмі «Тисяча талерів», 1960, fototeka.fn.org.pl

Ольга Бєльська разом із Анною Сенюк та Ельжбетою Старостецькою в постановці «Чорні хмари», 1973, cda.pl

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Тетяна Яцечко-Блаженко, Lodomeria

Коментарі