Тижневик «Наш голос», 1920 рік. Мовою оригіналу.

Земельна реформа в Польщі. Польський Сейм уторік ухвалив основи Земельної реформи для Польщі. До виконання Земельної реформи ведеться дуже діяльна підготовка як в Варшаві, так і в инших головних містах. В минулому році, як на початок, було розділено між малоземельними й безземельними селянами коло 150 державних маєтків, а тепер, через те, що запасу державної землі вже не має, польський уряд гадає приступити до розділу земель панських.

Чи влади знають про те? Для того, щоб на луцьких базарах, з перших рук, купити десяток яєць чи фунт масла – треба побороти дуже багато трудностей... Хоть гандель тими продухтами й не заборонений і не змонополізований, але можна ходити по мійських базарах від 5 години ранку до 4-ї години вечера й нігде ні в одної баби не знайти а ні яйця, а ні лута масла.

Вся біда в тому, що доставити ці продухти до Луцька, та ще й на базар, це дуже тяжко. Легко й без перешкод селяне доставляють ці продухти аж до самих шосових рогаток (под’їзди до міста) а тут починаються «митарства»... Не вспіє селянка чи селянин пройти пару кроків – як зараз набігають з поблизьких касарень (казарм) 2–3 жовнірів і починається «торг». Жовніри стараються запевнити бабу, що  в неї є яйця та масло, а баба заклинається, що не несе а ні яєць, а ні масла, а має тільки пару кварт молока, трошку цибулі та инше. Звичайно, жовніри стоять на свойому й бабі не вірять. Ревидують кошика, перевернуть все, що там знаходиться... За 10 штук яєць мало-мало котрий платить більш від 3–4 марок, а за фунт масла – 15–20 мк. Кождна баба, котра несе на базар по дорозі з Ківерець, не менш 3–4 раз попадеться в руки таким купцям і само собою розуміється, що на базар вона не принесе а ні яєць, а ні масла. Тому то не диво, що на базарах, не можна ні чого купити крім картоплі та трошки зелені. Селяне з охотою продають паскарям (спекулянтам) свої продухти, бо тільки таким чином вони мають змогу виратувати своє добро від майже даремного «продажу». А паскарям це й на руку. Вони тут в місті по своїх склепиках деруть такі ціни, які сами хочуть. При таких обставинах боротися з паскарством дуже трудно.

Торгові ятки на Ринку в Луцьку, 30-і роки ХХ століття

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.