Товарищи: дефіляди луцької стометрівки

  1. Новина відноситься до:

Спогади Івана Головні про вулицю Радянську.

***

Якщо у давнину усі дороги вели до Риму, то в Луцьку 50-60-х років вони вели на Стометрівку, так називався відрізок вулиці Сталіна (пізніше Радянська, тепер Лесі Українки) від нинішнього обласного управління міліції до колишнього кінотеатру «Батьківщина» (тепер обласне телебачення). Кожного вечора у будь-яку пору року, починаючи з години п'ятої-шостої, сюди пішки стікалася вся молодь міста та його близьких і віддалених околиць – Теремного, Гнідави, Кічкарівки, Вишкова. Зустрічалися навіть мешканці Рованець, Жидичина, Змїінця.

На Стометрівці уся публіка була зайнята тим, що, висловлюючись високим «штилем», дефілювала з кінця в кінець вулиці. Цілий вечір безперервним потоком рухався в обох напрямкам багатолюдний строкатий натовп, над яким стояв нестихаючий гамір. Ходили гуртами, парами і поодинці – доки не стрінуться товариші, друг чи подруга.

На Стометрівці призначалися зустрічі і побачення, там найчастіше знайомилися. А втім, зустрічі не обов'язково було й призначати — кожен знав, що рано чи пізно побачить тут потрібну людину. Тільки велика негода могла «відмінити» Стометрівку.

З фотоальбому «Луцьк», 1964

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Олександр КОТИС

Коментарі