Джерело: Волинська газета

Сторож луцького зоопарку отримав нагороду за порятунок тварин.

– Не задобрили капризну покровительку, – жартує директор КП "Луцький зоопарк" Людмила Денисенко. А всерйоз про той пізній недільний вечір згадує зі страхом. Мовляв, червоний півень міг наробити біди.

Як відомо, пожежа завдала лише матеріальних збитків– знищено 4 кв. м покрівлі. Звісно, шкода, але не проблема, бо, як запевняє Людмила Денисенко, це можна виправити. Тим більше, міська влада одразу пообіцяла надати підтримку.

– Цьому приміщенню вже понад 8 років. Воно «наймолодше» серед збудованих до останньої реконструкції, – каже директорка, розвіюючи домисли тих, хто встиг подумати і навіть поширити думки про те, що горіла новобудова. – І поки у нас там – пічне опалення. Такі реалії…

Звісно, той дим, хоч і без великого вогню, встиг добряче налякати і людей, і тварин. Найбільше хвилювало питання: що з постійними мешканцями звіринця? Адже поки гасили пожежу, довелося знеструмити приміщення. А налякані теплолюбні тварини – то ж не собачки й котики, котрих можна випустити на мороз, а потім упіймати.

– Молодці й пожежники, і наші працівники: вони все робили швидко. Передавали тварин, по одній виносили. Найбільше постраждали морські свинки, клітки яких у приміщенні. Бо ж їх залили водою, а надворі мороз. Тож потім довелося відтирати, – пригадує Людмила Денисенко.

Сергій Барановський – сторож зоопарку, котрий і сповістив усіх про ту пожежу, а потім самовіддано рятував тваринок та допомагав загасити полум’я.

– І ми в першу чергу вдячні саме йому. Адже він виявив пильність під час обходу, а потім не запанікував. За це від обласного фонду охорони навколишнього природного середовища Сергія нагородили грамотою – так зворушила його поведінка. Він же ішов у дим, не знаючи, що його там чекає, і виносив тварин, – каже Людмила Денисенко. 

Директорка розповідає, що тоді сама несла косулю. Нині й не розуміє, як змогла. Пригадує також, як усі шукали баранчика Шарика, бо ніхто одразу не міг сказати, хто і куди його ніс у тих екстремальних умовах. 

І тільки шотландському коневі Буранчику тоді вдалося вийти за межі звіринця – його привели вже від стадіону. Та за цю тварину не переживали – він ручний і морозу не боїться.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.