«Кутіс»

(США, Росія 2014). Режисер: Джонатан Мілотт, Кері Мерніон

Як би я не любив Елайджу Вуда, останні роки актор, майже наслідуючи карколомні провали Ніколаса Кейджа, підписується під відверто паршиві постановки… Не стала винятком і наша сьогоднішня історія: в стінах приватної школи зароджується небезпечний вірус – інфіковані діти-зомбаки оголошують війну дорослим і світу. Як вам?.. Загалом стрічку можна подивитися разок у хорошій компанії і забути відразу ж, але що тут робить Елайджа? Де шедеври, яких реально хочеться від актора? Втім, поза акторами і драматикою хоррору, фільм досить самобутній у плані гумору, емоційного полотна оповіді та сюжету. Для поціновувачів теми – можна, решті – добре подумати.

 

«Поїздка в Марракеш» 

(Німеччина, 2013). Режисер: Кароліна Лінк 

Дивним чином, але стрічка, без рейтингів на кіносайтах і хорошого промо, з числа переглянутих за останні тижні фільмів, торкнула мене чи не найбільше. Син відомого театрала-режисера їде на «африканські» канікули до батька, з яким має складні і суперечливі стосунки… Життя серед богеми в розкішному готелі, навколо якого розгортається бідове життя місцевих, штовхає юнака на втечу. Знайомство з місцевою повією визначає й напрямок руху. Місцеві традиції, виклики, дикі реалії та цілком інший вимір життя. Батько вирушає на пошуки сина-бунтівника. Спільна подорож назад стане для героїв справжнім шляхом до примирення, а сам фільм у світлі сюжету виглядає ще тією притчею… Раджу – сильне кіно про сильних і від того дуже слабких людей. Можна! 

 

«Наркотик» 

(США, 2015). Режисер: Рік Фамуйіва

Цікаве поповнення на поличку якісних молодіжних драм. Чорні по-чесному розповідають про чорних, і це не може не торкати в процесі перегляду фільму. Історія талановитого підлітка, молодість якого проходить у злочинному районі, де діють свої закони і моральні імперативи. Мрії вчитися в Гарварді, статися як музикант впираються в стіну колючих реалій. Багато деталей, нюансів та півтонів і при цьому вдалий хронометраж, який тримає в тонусі до кінця стрічки. Чесне інді-кіно, прямо з вулиць та облич персонажів на екрані. Раджу, кому до снаги. 

 

«Мандарини» 

(Естонія, Грузія, 2013). Режисер: Заза Урушадзе

Фільм-випробування. Для мене особисто. Особливо в світлі подій на Сході. В світлі війни, жертвами якої стали тисячі українців. Епізод з історії абхазького конфлікту початку 90-х… У хаті місцевого естонського колоніста за одним столом опиняються чеченський найманець та грузинський вояка. У кожного своя правда, свої аргументи, честь і гідність. Але понад усім – повага до людини, яка обидвом врятувала життя і дала прихисток у своїх стінах. Трагічна історія про біль війни і смерть, яка не обирає… Рекомендую. Наполегливо. Бути людьми – це так важливо.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.