Героїні його картин мовчазні. Інтер’єри всіх відтінків сірого напівпорожні й залиті світлом. Схоже, що Вільгельм Хаммерсхьой, один із найзначущих данських художників, загадує нам загадки. Але які?
Ми, європейці, що звикли до сюжетних полотен, готові уявити собі будь-який прихований сенс у роботах художника. У чому їхній секрет? У психологізмі? У символізмі?
Пропонувати версії можна безкінечно ще й тому, що і самого Хаммерсхьоя не можна назвати говіркою людиною. Коло його спілкування, як стверджують мистецтвознавці, обмежувалося родичами й найближчими друзями. Саме вони і ставали героями його полотен.
Художник багато подорожував, бачив картини сучасників-імпресіоністів і постімпресіоністів, втім залишався вірним своєму монохромному мовчазному світу.
Роботи Хаммерсхьоя показують нам художника-інтроверта. Від початку кар'єри й до завершення в його картинах присутня одна й та сама логіка й однорідність. Він не піддається впливам», — П'єр Кюрі, куратор виставки «Хаммерсхьой, метр данського живопису» в Музеї Жакмар-Андре 2019 року
Єдиним живописцем, про роботи якого Хаммерсхьой озивався із захопленням, був Джеймс Вістлер. Ще молодим (варто зазначити, що він почав писати картини у восьмирічному віці) Вільгельм створив портрет своєї матері, практично «списавши» його з портрета матері Вістлера.
Хаммерсхьой навіть вирушив до Лондона, щоб познайомитися зі своїм кумиром, але того, як розповідає Майкл Пейлін у своєму фільмі «Загадка Хаммерсхьоя», не застав удома. А вдруге прийти Вільгельм не ризикнув.
Взаємини з матір’ю, яка з дитинства всіляко підтримувала сина у виборі професії, була його «менеджером» і все життя збирала газетні вирізки зі статтями про нього, не дають спокою тим, хто шукає пояснень із точки зору психоаналізу. У 1916-му Хаммерсхьой помер від раку горла, лише на рік переживши свою матір. Чи не існує в цьому прихованого змісту?
І хто та жінка в чорному, написана зі спини, котра з’являється на багатьох полотнах художника? «Траурний» колір вбрання (варто пам’ятати, що Данія — протестантська країна) й старанно зібране в пучок волосся… Знайомтеся, це Іда Ільстен, дружина художника й сестра його близького друга. Іда була головною моделлю чоловіка протягом усього їхнього спільного життя.
Чи не дивно зображувати свою дружину зі спини, скажете ви. Однак у Данії за часів Хаммерсхьоя інтер’єри з написаними зі спини їхніми мешканцями зовсім не рідкість. Більше за те, якщо поставити поруч роботи інших художників доби, то стане помітно, що Хаммерсхьой не винайшов нових сюжетів. Сучасникам художника його полотна, можливо, не здавалися такими оригінальними, як нам сьогодні.
Хаммерсхьой бере за основу традиційний живопис. І радикалізує його», — П'єр Кюрі, куратор виставки «Хаммерсхьой, метр данського живопису» в Музеї Жакмар-Андре 2019 року
Причина полягає в тому, що в картинах Хаммерсхьоя немає сюжету, на них не відбувається жодної дії. Скажімо, дивлячись на його героїнь, написаних зі спини, незрозуміло, чим саме вони займаються.
Художника нерідко порівнюють із Вермеєром. І все ж, нагадує нам мистецтвознавець Жан-Лу Шампьон, у великого голландця героїні виконують якусь просту й тривіальну дію. До того ж у предметах на картинах містяться натяки, які повідомляли сучасникам Вермеєра те, про що мовчали його героїні.
Хаммерсхьой прибирає будь-яку дію. Він залишає лише фігуру жінки», — П'єр Кюрі, куратор виставки «Хаммерсхьой, метр данського живопису» в Музеї Жакмар-Андре 2019 року
Деякі мистецтвознавці зараховують Хаммерсхьоя до групи символістів. Проте Жан-Лу Шампьон наполягає: на відміну від робіт бельгійських символістів, полотна данського художника не несуть прихованих змістів.
Якимось чином Хаммерсхьою вдалося створити ефект присутності за допомоги відсутності. Хтось уважає його картини тривожними, і навіть задушливими. У пошуках психологічного підтексту їх намагаються порівняти з роботами Едуара Вюйара, який довго жив зі своєю матір’ю і сестрою. Героїні французького художника зливаються із квітковим фоном шпалер так само, як у Хаммерсхьоя практично перетворюються в неживі предмети.
Однак навіть предметам немає місця на полотнах данця. Кількість меблів і декору в написаних Хаммерсхьоєм кімнатах максимально обмежена. Не дивуйтесь: у квартирі художника їх було стільки ж, скільки й в інших подібних оселях того часу. Відомо, що він рухав і прибирав меблі, щоб домогтися… Чого ж? Послухаємо самого Хаммерсхьоя.
«Лінії — ось що надихає мене у виборі мотиву. Мені подобається це називати ``архітектурним тлом картини``. А ще, звичайно, світло. Віно дуже важливе. І все ж, мені здається, що саме лінії мають найбільше значення. Я не байдужий також до кольору, оскільки роблю все, щоб він був гармонійним. Втім, коли я вибираю мотив, то думаю насамперед про лінії», — Вільгельм Хаммерсхьой, 1907 рік
Полотна художника вражають своєю геометрією. Його інтер’єри іноді порівнюють із церковними інтер’єрами Пітера Янса Санредама, але на відміну від голландського майстра XVII століття інтер’єри Хаммерсхьоя не стають «духовними пейзажами», виразом божественного через світло й об’єм.
Звільняючись від героїв, художник пише порожні кімнати, залиті сонячним світлом. Час від часу з цього простору зникають навіть дивани та стільці. Залишаються анфілади кімнат із дверними отворами і великі вікна.
Одна з найдивовижніших робіт Хаммерсхьоя — «Сонячний промінь». Дивлячись на цю картину, розумієш, чому мистецтвознавці вважають, що художник стояв за крок від абстракціонізму. Пізніше полотно назвали «Порошинки, що танцюють у сонячному проміні». Усе вірно — з лаконічної геометрії Хаммерсхьоя ллється чиста поезія буття.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
