Згоріло від 500 до 600 тис. книг та рукописів. Підпал влаштував співробітник бібліотеки Віктор Погружальський.

Дисиденти вважали, що він є агентом КДБ. Євген Сверстюк у 1964 році написав памфлет "З приводу процесу над Погружальським", який вважають одним із найголовніших текстів українського самвидаву і був дуже популярний у підпіллі 1960-1970-х. У тексті винуватцем підпалу називається тодішня антиукраїнська влада.

Український дипломат і письменник Олександр Овсюк в спогадах пише, що мав розмову із заступником міністра закордонних справ УРСР Анатолієм Кисілем, який повідомив, що "Який там у біса Підгурський. Нам подзвонили у ЦК, що бібліотека горить, і ми негайно кинулися туди. Вскочили в приміщення і там на всіх стелажах з українськими виданнями, особливо дореволюційними та емігрантськими висіли таблички з написами "К сожжению". КДБ все це зробив. Правда, частину видань нам таки вдалося врятувати".

За словами Оксани Забужко, за один день згоріли "стародруки, й літописи — ціле наше середньовіччя пішло з димом, майже вся домосковська доба"

Погружальський на суді заявив, що підпалом хотів помститися директору відділу україніки. Усі учасники процесу дали підписку КДБ про нерозповсюдження інформації з процесу. Палія засудили до 10 років ув'язнення. Є інформація, що усього терміну він не відсидів.