Історія створення міської бібліотеки для дорослих у Володимирі-Волинському
Діяльність бібліотеки – яскрава сторінка історії культури міста Володимира-Волинського, увіковічена на шпальтах багатьох видань та архівних матеріалах. Багато інформації (зокрема, створення, про перших працівників) знищилось під час війни, але дещо вдалося зібрати.
Про це повідомляє Ольга Гуменна-Адамович у фейсбук.
Міська бібліотека для дорослих розпочала своє існування з 10 червня 1940 року.
У 1950-1985 роках міська бібліотека знаходилась на вулиці Ковельській,63 (теперішнє приміщення державної податкової інспекції Володимир-Волинського управління ГУ ДФС у Волинській області).
З книги наказів Володимир-Волинського відділу культури 1959 року, відомо, що до 1960 року завідувачем міської бібліотеки був Мояк Федір Григорович, а з 1960 року на цю посаду призначена Касьяненко Ната Андріївна. Жінка чотирнадцять років пропрацювала на цій посаді.
Наступна завідуюча – Ігнатенко Ганна Омелянівна, уродженка Грубешівського району. Неодноразово обиралась депутатом міської ради, нагороджена медаллю “Ветеран праці 1983 року”. Закінчила Харківський державний бібліотечний інститут.
Майже на всіх великих підприємствах: машзавод, цукровий завод, швейна фабрика, вуглерозвідка, будинок побуту, автотранспортне підприємство, лікарня – організовувались пункти нестаціонарного обслуговування, де читачі без відриву від виробництва мали змогу обміняти книгу просто на підприємстві. Книга популяризувалася та мала місце у кожній родині.
З 1985 року міську бібліотеку для дорослих очолювала Купріянова Тетяна Михайлівна, котра на цій посаді пропрацювала 34 роки. В 1986 році бібліотека отримала нове приміщення по вул. Луцькій 105/2, де й знаходиться до цих пір.
Сучасна книгозбірня має статус публічної та є інформаційним центром для міської громади.
У 1929 році у Володимирі було 8 бібліотек. Три відомчих (поліція, вʼязниця та організація харцерів) та 5 загальних. Чотири – мали літературу польською мовою, три – на їдиш, одна – російською. Українську бібліотеку на той час уже закрили. Окремі приміщення мали бібліотеки “Польської мацєжи шкільної”, імені Шолом-Алейхема та товариства “Тарбут”.
Російська бібліотека та бібліотека імені Шолом-Алейхема мали читальні зали. Решта працювали лише на абонемент. Найбільше книжок було у бібліотеці “Польської мацєжи шкільної”. Там було і найбільше читачів.
Через кілька років, не пізніше 1938, відкрили Центральну повітову бібліотеку.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
