6 квітня автору відомої пісні «Волинь моя» Степану Кривенькому виповнилося б 79 років.

На адресу редакції Волинь-Нова надійшов лист від найближчих людей світлої пам’яті Степана Кривенького

Якби ти жив, тату…

Кожного року, коли на землі розцвітає весна, на її вроду зі Святих Небес задивляється душа найріднішої нам людини – дорогого татуся і дідуся Степана Федоровича Кривенького, самодіяльного поета і композитора, Почесного громадянина Волині, Заслуженого працівника культури України, засновника і багаторічного керівника народного аматорського хору «Хлібодар» будинку культури села Вільхівка, автора збірки пісень і гімну Волинського краю з однойменною назвою «Волинь моя».  

Як би Ти жив, рідний, 6 квітня ми вітали б Тебе з 79-річчям. Ти дивився б на всіх своїми найсвітлішими й найдобрішими очима і, напевне, писав би спершу  в мудрому серці знову найгарнішу пісню про те, як в Україну повернулися журавлі, бажав би  нею, «щоб у всьому світі розцвітали квіти, як наша кохана рідна сторона». А потім заспівав би так гарно, що «чи то від щастя чи від любові засяяли б сльози на очах».  

Як би Ти жив, рідний, 6 квітня ми вітали б Тебе з 79-річчям.

Коли жив – не думав про славу чи визнання. Горнувся щирою усмішкою до друзів, пригортав до грудей найвірнішого – баян, дорожив сім’єю і родиною і щедро роздаровував життю безкорисливу вдачу, безмежну чуйність, зенітну доброзичливість.  

Дякуємо Тобі, наш найкращий у світі. За те, що залишив нам найдорогоціннішим спадком чудових людей, які не перестають поважати Тебе, не забувають Тебе, цінують і досі навіть найкоротше спілкування з Тобою. Дякуємо, бо Твоя любов не перестає нам сяяти сонечком із Небес. 

У Райському Саду виспівує  соловейком Твоя душа, а поруч – мамина. Найкращою в світі бабусею живе вона в наших спогадах. 

Знаємо, що 6 квітня багато-багато волинян пом’януть Степана Федоровича добрими і вдячними словами. Вони згадають його віртуозним музикантом і поетом-ліриком, клубним працівником, керівником хорових колективів, ансамблів  чи не в усіх селах Горохівщини і хорошою простою людиною - променем.  Нехай пам’ять і молитва  будуть  Тобі, татусю і дідусю,  найгарнішою піснею.

Донька Леся, внук Михайло ВЛАШИНЦІ.

Знаємо, що 6 квітня багато-багато волинян пом’януть Степана Федоровича добрими і вдячними словами.

 Поезія-присвята

Піснедарові

Нехай красується Волинь,

Як в казці намальована,

Хай звучить вона піснями

Кривенького чудовими.

 

Бо Степанові пісні,

Наче милі журавлі,

Розлетілися по світу

У найдальшії краї.

 

«Доріг скрізь багато

І скрізь є весна,

Вони ж пам’ятають,

Що Мати – одна.

 

Летять журавлі

І чути їх спів…

Бо їх запросили

У наш Горохів…

Петро СТАРУШИК, заслужений працівник культури України

 

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.