Луцькі школярі зустрілися з ветеранами-афганцями
Наближається 30-та річниця відтоді, як радянські військовослужбовці офіційно залишили територію Афганістану. Події одного з найтрагічніших протистоянь другої половини ХХ сторіччя досі залишаються кривавими сторінками в історії нашої незалежної країни, яка сьогодні переживає нові випробування війною на своїх східних кордонах.
«Вони пройшли крізь пекло афганської війни» – так називалася зустріч старшокласників луцьких навчально-виховних закладів з волинянами-афганцями, яка відбулася 13 лютого в Палаці учнівської молоді з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та річниці виведення військ з Республіки Афганістан.
Організатор події, методист національно-патріотичного виховання ПУМа Любов Дідик говорить про цю дату з особливим хвилюванням: «Це свято зі сльозами на очах. Скільки молодих українців загинуло в непривітних горах далекої країни! 30 років тому матері нарешті зустріли своїх синів, зранених, втомлених «не своєю» війною. Відтоді їх називають «афганцями». Вони зберегли вірність військовій присязі й виконали свій інтернаціональний обов’язок. Сьогодні ветерани виявляють мужність, поміркованість організованість, зберігають власні військові традиції, боронять Україну на східних рубежах».
Пам’ятати і шанувати солдат афганської війни, знати поіменно кожного, спілкуватися з ветеранами сьогодні, і головне – аналізувати уроки історії у осмисленні подій сучасності – важливе завдання наставникам української молоді, вважає координатор зустрічі, заступник директора з організаційно-творчої роботи Олена Балабаш.
Оплесками вітала молодь почесних гостей – членів Волинської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану полковника Миколу Пугача і рядового Миколу Оніщука.
Ветерани помітно хвилювалися. Згадувати ті події, побратимів невимовно важко, але так потрібно знову розповісти про них юним українцям, достойно вшанувати пам’ять про загиблих. Вони часто бувають на зустрічах з школярами, і не лише в Луцьку, а й в навчальних закладах усієї Волині, усвідомлюючи, наскільки велика відповідальність лежить зараз на очевидцях і учасниках війни, причини і наслідки якої ще очікують на зважені оцінки істориків, нащадків.
Полковник Микола Пугач по-військовому небагатослівний, лаконічний: «Мені приємно, що в залі стільки молоді. І молодь наша дуже красива! Ви – наше майбутнє, ви продовжуєте наші традиції. Я був командиром бойової частини, тому не вмію говорити багато, а кажу конкретно. Тому щиро бажаю вам здоров’я, миру, добра, наснаги і козацької звитяги, і щоб доля вас не цуралась!»
Рядовий Микола Оніщук поділився спогадами про те, як у далекому 1980-му році 20-річним юнаком опинився в далекій країні, у самому вирі війни.
Прибувши ешелоном на місце дислокації й побачивши побиті машини, кров, яка запеклася на їхніх вікнах, молоді бійці зрозуміли: це Афганістан. Їхній батальйон розташувався у бліндажах поблизу Кабула, зайняв оборону. Микола був поранений під час обстрілу, потрапив до госпіталя, знову повернувся в зону бойових дій. Був демобілізований, але виявилося, що війна для ветеранів-афганців не закінчилася.
Микола Оніщук розповів: «Наша афганська рота була на Майдані і в повному складі вирушила з першими добровольцями, першими добробатами воювати на схід країни. За ці 5 років, коли йде війна на сході, її пройшли близько 12 тисяч афганців. Біля 20 чоловік загинуло. Серед ветеранів-афганців – два Герої України, посмертно. Хочемо звернутися до вас як до молодого покоління незалежної України, якому ще доведеться боронити нашу Батьківщину. Серед вас – майбутні воїни. А ворог не дасть нам жити спокійно. Ми, українці, заб’ємо осиковий кілок в могилу російського імперіалізму. Слава Україні!».
І дружна відповідь кількасот молодих голосів: «Героям слава!»
Хвилина мовчання – і пам’ять знову веде лік іменам загиблих в унісон із серцебиттям живих…
На великому екрані концертної зали – обличчя молодих хлопців, чиї долі перемолола «м’ясорубка» афганської війни. Хронікальні кадри, відзняті очевидцями подій, фіксують не лише хронологію воєнних дій, лік втрат, а й показують нехитрий побут солдат у бліндажах за будь-якої погоди, короткі хвилини відпочинку, зустріч Нового року в землянці, великий смачний «торт» з хліба зі згущеним молоком. Микола Оніщук прокоментував ці кадри: «Який то був смачний торт!».
Так, пам’ять афганців зберегла і трагічні моменти тієї війни, і радісні – адже це були їхні молоді роки! Особливо любили солдати душевну пісню, яка підтримувала їх в тяжкі хвилини, допомагала вижити в пеклі афганської війни. Разом із школярами почесні гості переглянули відеофільм про воєнні будні солдат, послухали улюблені пісні про Афганістан.
Школярі вручили ветеранам-афганцям квіти, висловили слова глибокої пошани, а від творчих колективів Палацу учнівської молоді прозвучав пісенно-поетичний дарунок.
Учасників концертної програми представили вихованці гуртка «Ми – лучани» Валерія Грушецька, Кирило Кирилюк, Юлія Колосовська, Максим Свідрак (керівник Любов Дідик).
У виконанні наймолодших читців Марії Слупко та Анастасії Строганової, вихованців гуртка «Імпровізатори», яких підготувала до виступу Ольга Санелюк, прозвучав вірш «Спасибі вам, сини Волині!»
Оптимістичний настрій пісень «Родина» і «Многая літа!» передали своїм майстерним виконанням вокалісти гурту «Лісова пісня» під керівництвом Олександра Киричука. Яскраві виступи читців і вокалістів відбувалося на тлі виразного візуального ряду за технічної підтримки оператора Станіслава Слади, а відео- і фотозйомку заходу здійснили учасники «Дитячо-юнацької телестудії» педагога Ольги Шкідини.
Урочисте патріотичне дійство за участю талановитої молоді справило дуже приємне враження на почесних гостей. Після концерту школярі підходили до Миколи Пугача і Миколи Оніщука, тепло спілкувалися з ними, робили світлини на згадку. Дивлячись на численні бойові нагороди сивочолих ветеранів, спостерігаючи їхню військову виправку, яка не зникає з роками, пригадалися слова із улюбленої пісні афганців: «Люди, міцніші за броню…».
За вашу мужність та стійкість, відданість Батьківщині – низький уклін, дорогі земляки-афганці!
Фото події вихованців «Дитячо-юнацької телестудії» (керівник Ольга Шкідина), авторки
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
