23-24 червня 1941 року у Луцьку відбулась трагедія, відголос якої досі витає понад мурами замку та Монастиря бригідок. Тоді органами НКВС було скоєно жахливий і безчесний, навіть за законами воєнного часу, злочин – розстріл в’язнів Луцької тюрми.

10 червня 1941 року у Луцькій в’язниці утримувалося 2117 полонених. Серед них – патріотично налаштована молодь, активісти Організації українських націоналістів, священнослужителі, представники наукової та творчої інтелігенції.

Коли у червні того ж року до Луцька підійшли німецькі війська – паніка, розгубленість, страх не дозволяли представникам радянської влади організувати евакуацію на схід. «Енкаведисти» вирішили питання в’язнів Луцької тюрми простіше – прийняли рішення про фізичну ліквідацію, без суду і слідства. Всю ніч і до самого ранку 23 червня, поки німці не увійшли в місто, в Луцькій тюрмі розстрілювали арештантів.

Сьогодні, аби вшанувати пам’ять загиблих в’язнів та жертв репресій, лучани доєднались до Скорботної ходи, що вирушила від Свято-Троїцького кафедрального собору до пам’ятного знаку «Жертвам політичних репресій» та місця розстрілу біля Луцької тюрми, повідомляють на сайті міської ради.

На захід завітали представники міської влади, громадськості, духовенства. Зокрема: перший заступник голови Волинської обласної ради Олександр Пирожик, заступник голови обласної ради Роман Карпюк, заступник голови облдержадміністрації Світлана Мишковець та секретар Луцької міської ради, виконувач повноважень міського голови Григорій Пустовіт.

Панахиду за загиблими провів митрополит Луцький і Волинський Михаїл.

«Ті, хто тут загинув, бажали просто бути щасливими на своїй землі. І я бажаю, щоб сьогодні ми думали над тим, наскільки виправдовуємо їх очікування. Наскільки ми досягнули того, заради чого вони постраждали: свободи, правди, права бути господарем на своїй землі і називати її Батьківщиною», - звернувся до присутніх митрополит Михаїл.

Із словами скорботи до промови долучився також Григорій Пустовіт: «Сьогодні ми традиційно зібрались на цьому місці, яке для кожного з нас є символом трагедії, якої бути не повинно було. Трагедії, яка суперечить здоровому глузду. Ці люди загинули тільки за те, що були українцями. Тільки за те, що спілкувались українською мовою, співали українських пісень, дотримувались української культури, традиції. Та хіба ж це злочин?».

«Ці жертви не повинні повторитися. А основна гарантія цього – українська держава. І ми повинні зробити усе, щоб вберегти її для наших дітей, внуків та усіх українців, що тут живуть», - зазначив секретар міської ради Григорій Пустовіт.

Захід закінчився покладанням квітів до стіни розстрілу.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.