Джерело: Інформаційне агентство Волинські Новини

Приспущені державні прапори, квіти та чорні стрічки - по всій Україні згадують жертв Другої світової війни, адже 22 червня 1941 року вона прийшла на українську землю.

Заходи з нагоди Дня скорботи і вшанування пам’яті жерт війни відбулися в обласному центрі Волині на меморіальному комплексі «Вічна Слава».

У Другій світовій війні брали участь понад 60 країн, за різними оцінками у ній загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Як страшну трагедію, цю подію згадують у всьому світі. Упродовж 21 місяця цієї війни СРСР та Третій рейх виступали, як союзники, а від 22 червня 1941 року вступили у військову конфронтацію. Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності змушені були воювати за чужі імперські інтереси і вбивати один одного. За даними українських істориків, прямі людські втрати України у другі світовій війні становлять від восьми до десяти мільйонів осіб.

Так, аби вшанувати жертв війни, прийшли ветерани, представники обласної та міської влади та громадськість міста.

Дійство розпочалося з Гімну України, а продовжилося молебенню за загиблими, яку духовенство відслужило на чолі з митрополитом Луцьким та Волинським Михаїлом.

«У ці дні ми акцентуємо свою увагу на трагедії – коли гріх починає агресивно себе поводити і приводить людину до ненависті. Коли ми говоримо про Другу світову війну, то з кожним разом ми все більше міняємо дату. Друга світова – це не 22 червня, не 2 вересня 1939 року, а 30-ті роки, адже лише згадати бої на Халхін-Голі (прикордонний збройний конфлікт між Маньчжурською державою та Монгольською Народною республікою, - ВН), війну в Іспанії. Там гинули наші українці.

Сьогодні початок війни між двома колишніми союзниками – фашистською Німеччиною та Радянським Союзом. ХХ століття – це боротьба найбільших агресивних машин – російської і німецької – одні приходили на Україну в один період, другі – в інший. Війна – це завжди страждання і ми згадуємо тих, хто загинув у роки Другої світової війни. Полем битви була Україна. Не випадково воїни УПА, які організувалися захищати українців, розстрілювали і німців, і росіян, бо вони були агресорами. Вони шукали союз і з тими, і з тими, думаючи, що звільнять Україну і мирно житимуть на своїй землі. Це все історія, яка відкривається по-новому, але безбожжя породило ненависницьке ставлення, людина була ніщо», - наголосив Михаїл.

Також він закликав, згадавши наших прадідів, поставити людину в центр, адже заповідь говорить: «Полюби ближнього свого, як самого себе».

Далі усі присутні поклали квіти до пам’ятного знаку “Поранений солдат”, а завершилося дійство виконанням Гімну України.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.