Поезія диктатора. Йосип Сталін та його вірші

Джерело: artefact

Диктатор Йосип Сталін  писав поезію на грузинській мові – забороненій в Православній семінарії, де він навчався. У його текстах відтворюються романтичні мотиви, непокірний поет і загублений Золотий вік.

Сталінські вірші характеризуються хитрими імітаціями, відсутністю самоіронії та “перебільшеним запалом”. На думку критика Євгена Добренка. З декоративною елегантністю, що межує з кітчем, поезія Сталіна замикається з натуралістичними кліше: “під росою в блакитних кільцях лежить соняшник”, як душу мучить “темний ліс ночі”.

 

 

Опублікована анонімно, сталінська поезія була представлена ​​в престижних літературних журналах, її антологізували як зразок грузинської класичної літератури. Дійсно, навіть найбільш критичні біографи Сталіна хвалять його вірші: Саймон Себаг-Монтефіоре писав, що “їхня краса полягає в ритмі та мові” (важко передати в перекладі), а Роберт Сервіс стверджує, що робота володіє “визнаною лінгвістичною чистотою”.

 

Луне

Плыви, как прежде, неустанно
Над скрытой тучами землей,
Своим серебряным сияньем
Развей тумана мрак густой.
К земле, раскинувшейся сонно,
С улыбкой нежною склонись,
Пой колыбельную Казбеку,
Чьи льды к тебе стремятся ввысь.
Но твердо знай, кто был однажды
Повергнут в прах и угнетен,
Еще сравняется с Мтацминдой,
Своей надеждой окрылен.
Сияй на темном небосводе,
Лучами бледными играй
И, как бывало, ровным светом
Ты озари мне отчий край.
Я грудь свою тебе раскрою,
Навстречу руку протяну
И снова с трепетом душевным
Увижу светлую луну.

Иверия. 1895. № 123 (на груз. языке).
Иосиф Сталин. Стихи. М., 1997. С. 1.

 

***

Когда крестьянской горькой долей,
Певец, ты тронут был до слез,
С тех пор немало жгучей боли
Тебе увидеть привелось.
Когда ты ликовал, взволнован
Величием своей страны,
Твои звучали песни, словно
Лились с небесной вышины.
Когда, Отчизной вдохновленный,
Заветных струн касался ты,
То, словно юноша влюбленный,
Ей посвящал свои мечты.
С тех пор с народом воедино
Ты связан узами любви,
И в сердце каждого грузина
Ты памятник воздвиг себе.
Певца Отчизны труд упорный
Награда увенчать должна:
Уже пустило семя корни,
Теперь ты жатву пожинай.
Не зря народ тебя прославил,
Перешагнешь ты грань веков,
И пусть подобных Эристави
Страна моя растит сынов.

 

УТРО

«Раскрылся розовый бутон,
Прильнул к фиалке голубой,
И, лёгким ветром пробуждён,
Склонился ландыш над травой.
Пел жаворонок в синеве,
Взлетая выше облаков,
И сладкозвучный соловей
Пел детям песню из кустов:
«Цвети, о Грузия моя!
Пусть мир царит в родном краю!
А вы учёбою, друзья,
Прославьте Родину свою!»
А вот другой перевод этого же стихотворения:
«Рядом с фиалкой-сестрой
Алая роза раскрылась
Лилия тоже проснулась
И ветерку поклонилась
В небе высоко звенели
Жаворонка переливы
И соловей на опушке
Пел вдохновенно, счастливо:
«Грузия, милая, здравствуй!
Вечной цвети нам отрадой!
Друг мой, учись и Отчизну
Знанием укрась и обрадуй.


Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Коментарі