В’ячеслав Арсенович Камінський народився 22 вересня 1869 року в селі Косареве Дубенського повіту Волинської губернії (сьогодні це Млинівський район Рівненської області. – 1939, Київ)
У 1896 році закінчує слов’янський відділ Варшавського університету, де залишається після навчання на роботу і працює секретарем історико-філологічного відділу Товариства історії і права при університеті. В 1900 році отримав другу освіту в стінах Волинської духовної семінарі в місті Кременці.
В’ячеслав Камінський з 1906 до 1918 року працює вчителем в гімназіях Варшави та міста Ковно (нині Каунас, Литва). Паралельно займається дослідницькою діяльністю. В 1910–1913 роках за дорученням Петроградської Академії наук вивчає фольклор та етнографію Волинського Полісся.
Варшавський університет, кінець ХІХ століття
З початком Першої світової війни був евакуйований до Москви разом із Першою Варшавською гімназією, де на той час був директором.
З 1918 року В’ячеслав Камінський стає завідувачем відділу українських гімназій Міністерства народної освіти. Через рік переходить на роботу Академії наук України. Спочатку працює там як член Комісії по виучуванню звичаєвого права, а з квітня 1921 р. як член Етнографічної та Діалектологічної комісій ВУАН.
В липні 1920 року був відряджений академією на Поділля і Волинь для розшуку книжок та книгозбірень для бібліотеки.
В 1920-1922 роках очолював Подільську губернську комісію з охорони пам’яток давнини, мистецтва і природи, організував музеї, етнографічні та археологічні секції.
З 1924 по 1933 рік працював на посаді професора Київського художнього інституту. Паралельно викладав також українську мову на юридичних курсах в Києві.
В дослідницькій роботі цей період в Камінського пов'язаний із збиранням матеріалів звичаєвого права та народної демонології на Волині, Поділлі, Чернігівщині та Дніпропетровщині.
Кременець
В його науковому доробку багато публікацій про М. Ломоносова, М. Гоголя, П. Плетньова, П. Мельникова-Печерського. Не забував волинянин і про рідний край, в науковій періодиці та пресі того періоду можна зустріти цікаві публікації Камінського про звичаї, обряди та традиції рідного села Косареве на Волині. Ґрунтовно свої напрацювання він виклав на сторінках книги «Этнографическое изученіе Волыни», що була видана в Варшаві.
Вартою уваги є праця Камінського «Свято Купала на Волинському Поліссі» (1927), адже вона ґрунтується на матеріалах, які були зібрані на території 62 населених пунктів 8 повітів Волині.
Хвиля репресій не оминула долю Камінського і він, як багато членів Української академії наук, був репресованим в 1930-х роках.
20 липня 1938 року був заарештований і засуджений до п’яти років таборів. В’ячеслав Камінський помер в 1939 році, похований в місті Києві. В 1958 році був реабілітований.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
