Ліва Українка. Марксистські рефлексії Лесі Косач

Ліва Українка. Марксистські рефлексії Лесі Косач

Якби журнал «Forbes» вирішив скласти список найбільш популярних блогерів кінця ХІХ – початку ХХ ст., то безперечно верхівку чартів посіли би К. Маркс та Ф. Енгельс. Серед тодішніх глашатаїв вітчизняної політичної думки була й письменниця, активістка та феміністка – Леся Українка. 

Гасла типу «революція – локомотив історії», «власність породила рабство, як засіб для виробництва», «кожен за здібностями, кожному за потребами», «пролетарії всіх країн єднайтесь!» легко могли б стати найбільш популярними хештегами. Тож не дивно, що будь яка  партія чи громадський діяч, які себе поважали, цікавились цими ідеями, захоплювались ними та активно пропагували. Співчувати нещасним робітникам, які дійсно знаходились в жахливих умовах існування, було серед інтелігенції так само модно як співчувати євреям після Другої світової чи українцям в умовах нинішньої російської агресії.

Народ, який поневолює інший народ, кує свої власні ланцюги – Маркс.

Українським інтелектуалам ці ідеї були до вподоби, адже критикувались не тільки класова нерівність, а й національна, що було особливо болючим питанням для українців.

Серед тодішніх глашатаїв вітчизняної політичної думки була й письменниця, активістка та феміністка – Леся Українка. Цікаво, що діячка не зосереджувалась на темі нещасності та злиденності української нації, а пропагувала ідеї боротьби та незламності. Певною мірою це було зумовлено її не бідним походженням, вона могла собі дозволити, окрім страждань, читати різношерстні твори таких філософів як Платон та Аристотель, Ніцше та Фрейд, Енгельс та Маркс тощо, що відбилось на її морально-етичних та політичних поглядах.

Зростанню інтелектуального рівня діячки сприяли родинні зв′язки –дядько Михайло Драгоманов – батько українського соціалізму, який постачав дівчинці книги зі своєї величезної бібліотеки.

Середовище, в якому вона виховувалась, допомагало ствердженню у ній не тільки соціалістичних, а й атеїстичних поглядів – вона не вірила в Бога, не брала участі в церковних ритуалах тощо. А на питання «чи вірить вона в привидів?» – однозначно стверджувала, що «Єдиним існуючим духом є дух свободи».

Якби я могла, то я б віником вимела усе те «героїчне» сміття на смітник, там би йому лежати, а не людям голови туманити.

 

До того ж на землі у нас так мало волі,

І без богів начальства в нас доволі…

 

На межі ХІХ –ХХ ст. ідеї соціалізму, як ми вже вказували, були не менш популярними як сьогодні інстаграм чи селфі. Тож не дивно, що Леся Українка, ще й під впливом свого відомого дядька, перехоплює їх, захоплюється ними та починає використовувати в своїй творчості.

 

Коли б кайданів брязкіт міг ударить

Перуном в тії заспані серця,

Спокійні чола соромом, захмурить

І нагадати всім, що зброя жде борця,

Коли б та зброя здійнялась до бою…

Леся Українка

«Порвалася нескінченні розмова»

Хто не жив посеред бурі

той ціни не знає силі,

той не знає, як людині

боротьба і праця милі.

Леся Українка

Єгипет, 1911

 

Леся Українка не тільки захоплювалась соціалізмом використовуючи ці ідеї у своїй творчості, а й займалась перекладом та поширенням творів марксистського характеру. Очевидно про це вона говорить в своєму листі до М. І. Павлика 20 червня 1901 р.

 

Я лишила Ганкевичу скілька рукописів моїх товаришів з України для видання у Львові, просила його обчислити, скільки ті видання будуть коштувати (кожде окремо), котрі з них можуть бути видані на галицькі кошти, а котрі потребують українських. Він обіцяв мені се в найшвидшім часі написати до Чернівець, тим часом я сама йому вже тричі писала і не маю ні слова, ні відгуку, – а тут товариші допитуються, що буде з роботою. Се мене ставить у дуже прикрий стан супроти товаришів, та й погано се тим, що може розхолодити до праці людей, а вони ще тільки недавно взялись до неї охоче.

 

Відомо, що перу письменниці належить переклад «Маніфесту комуністичної партії» на українську мову в 1901-1902 рр.

 

Лютий привид загрозив Европі - привид комунїзму. Всї власти старої Европи злучили ся разом до сьвятої боротьби з тим привидом: папа і цар, Метернїх і Ґізот, французкі радикали і нїмецкі полїцийні аґенти.

Деж є хоч одна опозицийна партия, котроїби її пануючі противники не назвали комунїстичною? Деж є опозицийна партия, котраби не кинула в лице пятнуючого закиду комунїзму більше від неї радикальним опозиционїстам так само, як своїм реакцийним противникам?.

Так писалося в українському виданні «Маніфесту комуністичної партії» (Львів, 1902)

Пізніше праці Л. Українки використовували більшовики з пропагандистською метою. Проте, діячка ніколи не виступала за ідеї більшовиків. Вона дійсно була прихильницею соціалізму, але з національним присмаком.

Соціал-демократія – це занадто універсальний рух для того, щоб могла українська нація обійтись без нього… Якби була публіцистом, то звернула б якнайсерйознішу увагу на соціал-демократичний рух і на те, яке місце має займати в ньому елемент національний, та як мають, наприклад, українські, польські і великоруські соціал-демократи відноситися межи собою, – Лист до М. Павлика. 26 травня 1899 р.

 

Свідомі свого стану робітники не повинні вважати на те, хто з них до якої віри чи народу належить (робітник німець, наприклад, не повинен вважати себе ліпшим від поляка, поляк – від москаля, москаль – від українця і т.д.), а повинні триматися спільно, одностайно, бо у всіх у них один ворог – стан багатіїв, капіталістів, що користає з робітницької праці, – Леся Українка. «Хто з чого жиє?»

 

Леся мріяла про возз´єднання всіх українських земель, але не в складі Російської імперії, де немає, як вона казала, хоч якої-небудь, хай і не ідеальної політичної свободи. Те, що старі порядки потрібно було змітати з лиця Землі, було однозначно зрозумілим, але водночас діячка не пропонувала якого-небудь образу ідеального майбутнього суспільства, вона вважала недоречним вигадування таких моделей. Серед критеріїв майбутнього суспільства вона вважала необхідним досягнення спільноти, де немає антагоністичних класів, забезпечені свободи особи, права людини, вільно почувають себе всі нації й народи.

Вона також критикувала розуміння соціалізму як загального комфорту або як суспільства, де панує свавілля здичавілого пролетаріату, не сприймала ідей утопічного соціалізму.

Комунізм першого християнства се фікція, його ніколи не було або се було комунізмом жебрака, що все одно не мав ніякого маєтку, або ще «комунізмом» добродійного багача, що кидав «крихти від свого стола» комуні «псів», що сидять під столом пана свого. От і все.

Соціалізм мав спричинитись, на її думку, не внаслідок пропаганди, а внаслідок розвитку самого капіталістичного суспільства.

Соціалізм – це наслідок важкого й довгого шляху еволюції роду людського, він забезпечить справжню соціальну та національну свободу, справжню демократію. Його доведеться створювати копіткою і впертою наполегливою працею визволеного народу. Але він не виключає своїх проблем боротьби, без якої немає розвитку, – Леся Українка. «Замітки із приводу статті «Політика і етика»

 

«І встане велетень з землі, розправить руки грізні, і вмить розірве на собі усі дроти залізні».

Леся Українка. «Про велета». 1913 р.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Коментарі