Швидкоплинна мода і ніяких декольте
Золотий вік Голлівуду це період між 1930-ми і початком 1960-х. Саме тоді і склалася наявна до сьогоднішнього дня система кіновиробництва. У цей час вийшли на екран фільми, які зараз прийнято вважати справжньою класикою: «Віднесені вітром», «Чарівник країни Оз», «Його дівчина П'ятниця», «Касабланка» ... Список можна продовжувати до нескінченності.
В цей же період з'явилися перші знамениті наряди з кінофільмів і перші легендарні костюмери. Одяг кіногероїв відігравав тоді кілька ролей. По-перше, він допомагав глядачеві зануритися в епоху, зображену на екрані, а самим акторам - з головою піти в роль. А по-друге, в 1930-х і 1940-х, коли кіно стало одним з головних розваг американців, кіностудії навіть рекламували фільми, обіцяючи глядачам модні наряди героїв. Справа в тому, що жінки почали виїжджати з маленьких містечок в мегаполіси і ходити на роботу, а образи актрис і мода в фільмах підказували їм ідеї для власних прикидів.
Наряди головних героїнь були настільки впливовими, що навіть історичні драми надихали щоденні образи модниць. Цьому сприяло ще й те, що костюмери майже всіх голлівудських фільмів цієї епохи не особливо гналися за історичною достовірністю. В першу чергу вони намагалися створити запам'ятовувані наряди, які розбурхали б уяву глядачів.
У кожній великій кіностудії був власний головний дизайнер костюмів, який відповідав за вбрання у всіх стрічках і володів впізнаваним почерком. Головним костюмером MGM був легендарний модельєр Адріан. Запам'ятали кутюр'є, перш за все, завдяки яскравим платтям до «Чарівника країни Оз».
Фільми студії Warner Brothers легко вгадувалися за довгими, повітряними сукнями світлого кольору, які створював австралійський модельєр Оррі-Келлі. Тривалий час саме він мав рекордну кількість «Оскарів» серед своїх співвітчизників. Оррі-Келлі не просто працював із зірками Голлівуду, але і підтримував близькі дружні відносини зі своїми клієнтами. Коли він помер, його труну несли Тоні Кертіс, Біллі Уайлдер, Джордж Кьюкор і Кері Грант.
Найрозкішнішими, безсумнівно, були творіння Тревіса Бентона, головного дизайнера студії Paramount і, цілком можливо, найвпливовішого костюмера золотої доби Голлівуду. Він створював одяг навіть не для кінозірок, а для справжніх жінок-вамп: його сукні прикрашалися сяючими коштовностями, хутром і пір'ям рідкісних птахів. Не дивно, що найчастіше Бентон одягав саме фатальних дівчат на кшталт Марлен Дітріх, Кармен Міранди і Ріти Хейворт.
Несподіваною проблемою для кіностудій і їх штатних дизайнерів стали фільми про сучасність. Так як на придумування і виробництво нарядів йшло кілька місяців, завжди був ризик, що дизайни просто втратять актуальність на той час, коли фільм вийде на екрани.
У 1929 році так і сталося - надзвичайно популярні сукні з короткою асиметричною спідницею раптово вийшли з моди, коли французький модельєр Жан Пату продемонстрував американцям свої наряди зі спідницями в підлогу. Ще не випущені фільми з героїнями в коротких сукнях раптом стали виглядати зовсім старомодно. Режисерам довелося перемонтувати стрічки так, щоб дівчат було видно тільки вище пояса.
Після цього власники великих кіностудій наказали костюмерам дотримуватися в своїх фільмах класичного «гламурного» стилю, який би підкреслював сексуальність старлеток і не ризикував раптово вийти з моди.
Історичні драми були ще одним випробуванням для дизайнерів. Наряди повинні були хоча б в загальних рисах відповідати зображуваній епосі, але і в той же час - задовольняти сучасним смакам глядачів і підкреслювати красу актрис. Яскравим прикладом спроб поєднувати всі ці фактори вважаються наряди Тревіса Бентона до фільму «Клеопатра» (1934). Незважаючи на наявність давньоєгипетських мотивів у прикрасах, самі силуети не тільки відповідали естетиці тридцятих, але і не викликали б здивування на сьогоднішній червоній доріжці.
І все ж за однєю деталлю фільми, зняті протягом 1934-1966 років, можна з легкістю впізнати. Справа в тому, що строгий Кодекс Хейса, який регулював етичні питання кіновиробництва, забороняв демонструвати на екранах не тільки секс і насильство, а й навіть зону декольте. Так що незважаючи на те, що глибокі вирізи і відверті наряди були цілком прийнятними, скажімо, за часів Марії-Антуанетти або правління Клеопатри, в старих фільмах про ці історичні епохи всі актриси одягнені досить скромно.
Ми всі чули про те, що Жан-Поль Готьє створював костюми для знаменитого «П'ятого елемента» Люка Бессона і про тривале співробітництво Одрі Хепберн з легендарним Юбером Живанши. Але наряди, які вплинули на історію моди в кіно - заслуга не тільки засновників Будинків моди, які зрідка працювали і в кіноіндустрії, але і результат копіткої праці кінокостюмерів. Без модельєрів типу Адріана, Оррі-Келлі і Тревіса Бентона наше розуміння слів «голлівудський гламур» було б зовсім іншим, а класичні фільми виглядали б інакше.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
