Олександр Лавретійович Чекановський народився 12 лютого 1833 року в містечку Кременець Волинської губернії. З дитинства його оточували люди, віддані вивченню природознавства. Батько Лаврентій Чекановський був пристрасним ентомологом та утримував у Кременці пансіонат. Мати — Йоанна з Ґастеллів.
Олександр Чекановський. Колаж Олександра Котиса
Близьким другом сім'ї був знаний вчений-ботанік В. Бессер і професор ботаніки, ректор Київського університету, Р. Траутфеттер.
Після закінчення гімназії Чекановський за наполяганням батька вступив на медичний факультет Київського університету і продовжував займатися природничими науками. Великі здібності і працьовитість Чекановського дозволили йому підготувати самостійні наукові роботи, присвячені геології Волині та Поділля.
У 1855 році Чекановський перевівся в Дерптський університет. Там він став активним членом гуртка натуралістів при університеті, подружився з Фрідріхом Шмідтом і Бенедиктом Дибовським. Проте нестача коштів змусила Чекановського в 1857 році залишити навчання і повернутися до Києва. Там він влаштувався на роботу в електротехнічну фірму «Сіменс і Гальске», у вільний від роботи час займався впорядкуванням палеонтологічної колекції Київського університету.
У 1866 році Олександр Чекановський за участь у Польському повстанні 1863-1864 був засланий в Іркутську губернію. В його особистій справі було написано «А. Л. Чекановский, 29 лет из дворян Волынской губернии Кременецкого уезда за участие в мятежнической шайке по конфирмации командующего войсками Киевского военного округа лишен дворянского достоинства, всех прав состояния, сослан на каторжную работу на заводах на 6 лет». До того він втік з київської тюрми, був затриманий та засуджений на безстрокове заслання в Сибір. Пішки перетнув Російську імперію від Києва аж до Тобольська.
Під час свого заслання Чекановський розпочав всебічні дослідження природи Східного Сибіру, а саме геологічної будови долини річки Ангари, вивчення флори і фауни, метеорологічні спостереження – все приваблювало увагу дослідника.
Зліва на право. Костянтин Малевський, Бенедикт Дибовський, ipsb.nina.gov.pl
Чекановський в 1867-1868 роках всі свої звіти і статті писав німецькою мовою, щоб уникнути контролю з боку адміністративно-поліцейських органів Російської імперії.
Олександр Чекановський вважається одним із найвидатніших геологів та дослідників нових земель в ХІХ столітті. Його заслугою є вивчення Середнього і Південно-Східного Сибіру, Байкалу та Прибайкалля. Цьому регіону він присвятив період з 1869 по 1871 рік.
Саме Чекановському належить геологічне відкриття 1870 року, яке допомогло встановив період появи Іркутського вугільного басейну в юрську епоху. Він став другим з європейських учених (першим був сходознавець Юзеф Ковалевський), хто відвідав острів Ольхон – стародавній центр шаманізму на Байкалі.
В період із 1873 по 1875 рік дослідник організував три експедиції до Якутії, яка тоді була взагалі не дослідженою. Географічні межі подорожі охопили тоді територію між річками Єнісеєм і Леною та озеро Байкал.
Метою експедицій 1873 і 1874 років, які тоді фінансувались Академією наук в Петербурзі, стало дослідження ще невідомої тоді річки Оленьок за полярним колом. Саме Олександр Чекановський з двома провідниками-евенками пройшов до озер Сюрунгна і Яконгна, з яких бере початок водна система Хатанга і Оленьок.
Третя експедиція, що відбулась в 1875 році, була профінансована самим Чекановським. З баржі він провів дослідження берегів річки Лени від Якутська до селища Булун. 26 серпня з вершини гори Каранчат Чекановський і його супутник Зигмунт Венгловський побачили океан. За сім місяців подорожі експедиція пройшла одинадцять тисяч кілометрів. Чекановський відкрив невисокий водороздільний хребет, що простягнувся між річками Лена і Оленьок на 320 кілометрів; за пропозицією полярника Едуарда фон Толля він був названий кряжем Чекановського. Саме Чекановський створив мапи трьох річок Лени, Оленьок та Нижньої Тунгуски.
У 1876 році Чекановському дозволили приїхати в Санкт-Петербург, щоб зайнятися обробкою матеріалів, зібраних ним під час експедицій. Приїхавши, він представив Академії наук проект наступної експедиції, в якій хотів дослідити в геологічному відношенні всі великі сибірські річки на території між Єнісеєм, Леною та ін. Однак спорядження експедиції вимагало великих коштів, і проект Чекановського не одобрили. Це спровокувало загострення психічного розладу. 18 (30) жовтня 1876 року Чекановський покінчив з життям, прийнявши велику дозу отрути.
Загальна довжина робочих маршрутів Чекановського склала близько 27 тисяч кілометрів. Він залишив матеріал, на основі якого написано кілька монографій з різних галузей природничих наук.
В 2004 році в Польщі випустили дві ювілейні монети номіналом 2 і 10 злотих «Олександр Чекановський». На його честь назвали Пік Чекановського – найвища точка урочища Безіменний Голець на вододілі Байкалу і Утуліка, та селище міського типу в Іркутській області.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
