У Луцьку - виставка у пам'ять волинського дисидента зі світовим ім’ям

Джерело: Інформаційне агентство Волинські Новини

«Микола був людиною, яка завжди казала правду, він нікого не боявся, був мужнім та відстоював свободу інших. Віддавши все своє життя в боротьбі за Україну ми віддаємо честь його пам’яті», - розповідає краєзнавець Сергій Лис, який підготував виставку про Миколу Коца.

Провідний науковий працівник відділу новітньої історії Волинського краєзнавчого музею Сергій Лис розповідає, що на виставці, присвяченій дисиденту Миколі Коцу, вперше представлено низку матеріалів з його особистого фонду. Тут є життєпис у світлинах: на засланні, в період перебудови, в часи незалежної України. Експонуються також табірні замітки та рукописні спогади волинського політв’язня. Є документи про переслідування його радянською владою: копія вироку, протоколи зборів громадськості різних установ, на яких засуджувалися антирадянські дії дисидента, довідка про реабілітацію тощо.

«Це дуже видатний волиняни, який присвятив своє життя боротьбі за Україну, права людей. Це краянин із світовим ім’ям. Дані про нього занесені в світові енциклопедії про постраждалих від радянської влади. Він не боявся говорити правду про те, що відбувається в радянському союзі, він писав заборонені листівки, поширював – це був мужній вчинок. Будучи на засланні він почав працювати з всесвітньою організацією «Amnesty International». Після перебудови, повернувшись додому, засновував правозахисні організації, проводив безліч міжнародних конференцій, писав книги, відроджував із архівів пам’ять про волинян, яких намагалася знищити радянська влада», - розповідає краєзнавець.

Зі слів Сергія Лиса, він завдячує долі, що мав змогу особисто бути знайомими з такою великою людиною.

«Я його знав особисто. Для мене він був світлою людиною. А захоплювало те, що він ніколи «не прогинався». У нього була своя думка, він її висловлював спокійно, не боявся нікого. І в нього було глобальне бачення процесів, які відбувалися в Україні. Пригадую, був випадок після Помаранчевої революції, коли ми просили його краєзнавчий фонд передати у наш музей. А він відмовив, мовляв, ще прийдуть проросійські сили, буде антиукраїнська влада і його документи можуть знищити. Тоді я і колеги з недовірою сприйняли його прогнози, бо ж це було після революції, були всі натхненні, ідемо в Європу, демократія. І не пройшло багато часу, як люди постали на революцію Гідності. Він вже тоді розумів, що Україні ще далеко до справжньої демократичної влади та незалежності держави від російського впливу», - ділиться спогадами Сергій Лис.

На виставку завітав і секретар обласного відділення ветеранів Анатолій Лесик, який допомагав Миколі Коцу в остання роки його життя.

«Я досить тісно спілкувався з Миколою, допомагав йому видавати книги, допомагав у побутів, бо він хворів. Пригадую, що він багато працював в архівах СБУ, знаходив справи репресованих у Волинській області й на базі цих документів робив свої праці, аби підняти заховані імена наших краян. Це була принципова людина, яка зажди говорила правду і ніколи не йшла на поступки совісті. Був таким світлим, кришталевим чоловіком, він – гордість для краян. Тому про нього волиняни повинні більше знати», - наголошує пан Анатолій.

Зауважимо, що виставка почала діяти з 4 грудня у приміщенні Волинського краєзнавчого музею й буде функціонувати до 26 січня 2018 року – першої сумної річниці від дня смерті видатного волинянина.

Довідково. Народився Микола Георгійович Коц 4 грудня 1930 року в селі Гуща Любомльського повіту. В 1940-і роки його родина була репресована радянським режимом: батько і брат отримали довгі строки ув’язнення, як класово ворожі елементи («куркулі»). Після здобуття за часів хрущовської «відлиги» вищої освіти Микола Коц викладав у технікумах на Тернопільщині. У 1960-х роках став дисидентом, розповсюджував публікації про злочини радянського тоталітаризму. У 1968 року отримав сім років таборів та п’ять років заслання. Карався у мордовських таборах. Микола Коц – засновник і голова Української Гельсінської Спілки на Волині (1988 р.), співзасновник Всеукраїнського Товариства політичних в’язнів і репресованих (1989 р.). У 1994 році вступив до Української Асоціації «Міжнародна Амністія». Також був членом редколегії по написанню тому «Волинська область. Реабілітовані історією» (2003 р.). Автор численних статей та книг. Помер у Луцьку 26 січня 2017 року.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Реклама

Коментарі

Реклама