Юзеф Пачоський – дослідник херсонської флори, рослинного світу заповідника «Асканія-Нова», флори Біловезької пущі, автор теорії пантропізму і основ фітосоціології, засновник і директор природничо-історичного музею в Херсоні, завідувач ботанічного відділу заповідника «Асканія-Нова», керівник заповідника «Біловезька пуща», професор кількох інститутів.
Юзеф Пачоський
26 листопада 1864 року в містечку Білогородка Заславського повіту Волинської губернії народився Йосип Конрад Пачоський. Його батьком був Конрад Пачоський, керівник маєтностів князя Євстахія Сангушка, а матір’ю – Людвіка з родини Вемут. Батько Йосипа до того ж був учасником Польського січневого повстання 1863 року.
З дитячих років цікавився навколишньою природою. Найбільше він любив екскурсії в місцевий білогородецький ліс і полювання. Цю любов до природи зберіг до кінця своїх днів.
Йосип Пачоський здобував освіту спочатку в Рівненській гімназії, а потім в Уманському училищі землеробства і садівництва, яке, за деякими джерелами, не закінчив. Його першим учителем ботаніки в Умані був Владислав Скоробишевський, який згодом став директором Ботанічного саду в Криму, поблизу Ялти. Свою вдячність вчителю Пачоський висловив, назвавши на його честь новий для науки вид рослин Cytisus skorobiszewskii.
З 1887 року член Київського товариства природодослідників. З 1888 року працює садівником Ботанічного саду Київського університету та вивчає ботаніку під керівництвом дослідника Івана Шмальгаузена.
Зображення з Вікіпедії
Протягом життя Пачоський багато мандрував та змінив багато місць роботи. Довелось йому працювати садівником Санкт-Петербурзького ботанічного саду, асистентом у Сільськогосподарській академії в Дублянах біля Львова, а з 1897 року губернським ентомологом в Херсоні. Саме в Херсоні, де він працював практично до пенсійного віку, розкрився його великий талант дослідника природи. Пачоський у своїх наукових дослідженнях приділяв багато уваги вивченню херсонської флори, а саме заповідника «Асканія-Нова».
У 1915-1917 роках він активно вивчає рослинність долин Дніпра, Південного Бугу, Дністра та Північного узбережжя Чорного моря.
У вересні 1923 року через загостення радянсько-польських відносин і боязні бути репресованим Пачоський пеpеїхав у Польщу.
Він був професором таких тодішніх навчальних закладів, як Херсонський політехнічний інститут, Херсонський педагогічний інститут, Познанський університет, а з 1932 року навіть – член-кореспондентом Польської Академії Наук. Є автором близько 300 наукових публікацій з біології. Пачоський був не тільки видатним ботаніком, а й зоологом. Ним була зроблена колосальна дослідницька робота з вивчення 230 видів птахів.
Бал студентів Познанського університету, по середині в першому ряду Йосипи Пачоський
Велика заслуга Пачоського – у пpопаганді заборони весняного полювання. Дослідник підкреслював необхідність введення рухомих строків відкриттів мисливського сезону, адже птахи живуть невідповідно до своїх календарів, а сильно залежать від пpиpодних умов кожного року, які дуже відрізняються.
У своїх дослідженнях Пачоський не забував і про рідну Волинь. Так, варто згадати такі його праці, як «Материалы для флоры Заславского и Ковельского уездов Волынской губернии» (1888), «О фауне и флоре окрестностей г. Владимира-Волынского» (1888).
Помер Йосип Пачоський в лютому 1942 року від сердечного приступу, коли дізнався про те, що фашисти звіряче побили його онука, та вбили дох синів, які були учасниками опору під час Другої світової війни.
У Познанському університеті є спеціальний архів Пачоського, де зберігаються його праці, рукописи і фотографії. У ботанічному саду Познанського університету і в Біловезькій Пущі навіть встановлені спеціальні знаки в пам’ять про науковця.
Пам'ятний знак Пачоському в Біловезькому національному парку. Фото з Вікіпедії
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
