Синагоги Волині. Архітектурне доповнення міст

Синагоги Волині. Архітектурне доповнення міст
  1. Новина відноситься до:

Архітектурна історія волинського краю неможлива без її єврейської частини. Синагоги здавна входили в панорами міст і сіл, додаючи їм свого колориту.

Довгий час євреї були кочовим народом, який розселявся на широких теренах світу. На Волині ж перші поселення, як вважають дослідники, з’явилися у XII столітті у Володимирі. Попри іноді непрості відносини із владою Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, громади збільшувалися і розселялися далі по територіях.

 

 

 

Відносини євреїв з іншими групами населенням також не завжди складалися добре, проте епізодичні конфлікти не дуже вплинули на присутність євреїв на Волині. Протягом віків вони стали органічною частинкою краю, взаємодіяли з ним як одна із багатьох національностей, що його населяли. Навіть у часи присутності Російської імперії на Волині, яка суттєво обмежила права євреїв, коли в середині ХІХ століття польський письменник Юзеф Крашевський мандрував глибокими селами Полісся, він описував, що весь час на дорозі йому зустрічалися євреї з неодмінним атрибутом – люльками в зубах.

У містах же, де громади були економічно сильнішими, виникали центри єврейського громадського і релігійного руху – синагоги, як правило муровані. Найстаріші з них зазвичай були ренесансні, з яскравими аттиками, фронтонами і вікнами, ставали гарним доповненням архітектурного обличчя міста. Справжньою перлиною у цьому ряду можна назвати синагогу Любомля, яка своєю красою зрівнювалася з іудейськими божницями великих європейських міст. Острозька, імовірно, найстаріша, збудована у XV-XVI столітті. А дубнівська вважається однією з найбільших в Україні.

Ще один приклад оригінальності волинських синагог – луцька. Вона визначна перш за все своєю оборонною вежею, яка за свідченнями істориків, була частиною оборонних «парканів» навколо Луцька, які боронили місто від ворогів. Хоча сам факт «оборонності» культової споруди був типовим для європейського містобудування – домініканський монастир неподалік Великої синагоги Луцька спершу також виконував роль оборонної мурованої твердині південної частини Луцька часів кінця Середньовіччя.

До вашої уваги – фотографії синагог історичної Волині, якими вони були до Другої світової війни, коли більшість із них були знищені, а деякі навіть і в пізніший час.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Олександр КОТИС
Реклама

Коментарі

Реклама