Луцька земля займала чільне місце у наукових дослідженнях відомого польського краєзнавця Яна Фітцке (1909-1940). Луцький край був заселений у сиву давнину і тому не дивно, що вивченням його історії займалось багато вчених: В. Антонович, О. Цинкаловський, Ю. Захарук, І. Свєшніков, В. Конопля, Д. Козак, Г. Охріменко тощо.
Виключна роль у вивченні історії цих земель належить польським історикам першої половини XX століття: Я. Гоффман, 3. Леський, Г. Оссовський та інші. Провідна роль у проведенні археологічних робіт належить Яну Фітцке.
Невтомний археолог і музейний організатор
Ян Юзеф Фітцке народився 12 січня 1909 року в Гдові Мисленіцького повіту Краківського воєводства. Ще навчаючись у гімназії, Ян Фітцке часто бував у Археологічному музеї Польської академії в Кракові, зацікавився пам'ятками минулого, археологією, вже тоді брав участь у розкопках в Сандомирському повіті. У 1930 році став членом Польського археологічного товариства та співробітником двох його видань: «Огляд археологічний» і «З глибини віків».
У 1929-1933 рр., навчаючись у Ягеллонському університеті (Краків), пише магістерську працю «Неоліт у краківських печерах». Після закінчення навчання Ян Фітцке спочатку працює в Лодзі, потім у Кракові. Він брав активну участь в археологічних розкопках у багатьох регіонах Польщі, набуваючи практичного досвіду і ґрунтовної підготовки, багато друкувався. У 1933-1934 роках працював в Етнографічному музеї міста Лодзь. В 1935 році - в закладі археології Краківського університету.
З серпня 1936 р. Ян Фітцке почав працювати археологом у Волинському музеї м. Луцька, а з початку 1937 р. його головним хранителем. Протягом 1936-1939 рр. молодий археолог проводив регулярні розкопки на значній території Волинського воєводства. Результатом роботи Яна Фітцке у Луцьку був звіт діяльності Волинського Товариства Приятелів Наук (ВТПН) за 1935-1937 роки, що зберігся до нашого часу, і в якому подаються маршрути археологічних експедицій.
Активну участь брав Ян Фітцке і в роботі Волинського відділу Польського краєзнавчого товариства (ПКТ). Зокрема, був причетний до організації музейної справи у Волинському воєводстві. Саме він разом з Ю. Нєчем - директором Луцької публічної бібліотеки у 1930-х роках - брав участь у впорядкуванні колекцій музею князів Острозьких, що був переданий у 1938 р. під опіку місцевого відділу ПКТ, у становленні регіональних музеїв в Дубно та Крем'янці, писав про своє бачення і перспективи розвитку музеїв в нашому краї у місцевій пресі.
В цьому будинку працював Фітцке у 1930-х
Привертають також увагу у наші дні музеєзнавчі дослідження Фітцке з нумізматики («Скарби історичних монет у музеї Волинською Товариства приятелів наук у Луцьку» ) та про Ю. І. Крашевського.
Що шукав і знаходив Фітцке в Луцьку і біля нього
Найбільш відомі дослідження і знахідки були зроблені:
- у Луцьку (район Красне та Гнідава), де досліджувалися поселення культури лінійно-стрічкової кераміки,
- Торчині - могильник стжижовської культури епохи,
- Піддубцях - розкопано кургани, де знайдені тілопокладні поховання з предметами побуту, прикрасами і зброєю Х-ХІІ століть.
У 1936 році здійснив археологічні експедиції у Кульчин, Жидичин (нині Ківерцівський район), Коршів (Луцький район), Маркостав (Володимир-Волинський район), Дерев'яне (Костопільський район Рівненської області).
В 1937 (1938?) проводилися ним розкопки на південь від с. Берестяни (тепер Ківерцівського району Волинської області) давньоруських курганів. Близько них, в урочищі Сермень Г. Охріменко виявив ще одну групу насипів того часу, вивченням яких займалася В. Гупало, відома дослідниця зі Львова. За словами Я. Фітцке, розкопувані ним кургани «невеликих розмірів, ховали в собі поодинокі скелети, покладені у витягнутій позиції, при них знайдені окремі срібні персні та колти, один з них датується ХІ-ХІІ століттями». Від інших захоронень залишилися рештки дубових трун та цвяхи. Окремі захоронення були спалені за язичницьким звичаєм.
Подібні результати одержали під час досліджень 36 давньоруських курганів восени 1937 року неподалік села Піддубці, а також на Поліссі, зініційованих Комісією антропології та праісторії Польської Академії наук разом з Волинським товариством приятелів наук у Луцьку.
Крім цих розкопок, у 1936 та 1937 роках проводилися розвідки біля с. Буян, Линева, Білостока, Несвіча, міст Рожище, Торчин, Горохів, Луцьк, під час яких виявлялися кургани, городища, окремі речі.
Волинський музей на території замку. Тут також працював Фітцке
Музейні експозиції. Фото з Національного цифрового архіву Польщі
Ян Фітцке полемізував з науковцями, які вбачали прабатьківщину слов'ян на Поліссі, вказуючи, що в ранньозалізний час і, можливо, раніше ці місця були дуже зволожені і непридатні до життя.
В місцевій пресі та столичних фахових виданнях з'являлись публікації Я. Фітцке про археологічні розкопки на Волині, зокрема «Археологічні дослідження у Городку Луцького повіту» (1937), «Польові археологічні дослідження під Торчином на Волині» (1937); статті з описами музейних колекцій: «Нумізматичне зібрання музею ВТПН у Луцьку» (1936), «Багата збірка кахлів у музеї ВТПН у Луцьку» (1937), «Про декілька зразків давньої зброї із зібрання музею ВТПН у Луцьку» (1937) та інші.
Найбільш цікаві експонати були представлені в експозиційних залах. І нині в експозиції Волинського краєзнавчого музею значне місце посідають знахідки із Торчина, Баєва, Луцька. А сталевий меч XV ст. з Луцька, який, на думку Я. Фітцке, пов'язаний з історичним з'їздом європейських монархів у місті в 1429 році, разом з перначем також і сьогодні представлені у залах середньовічної історії Волині.
Оцінюючи внесок довоєнних дослідників Північно-Західної Волині у порівнянні з післявоєнним та сучасним етапом, треба чітко відзначити значне накопичення матеріалів у першому випадку, а також включення їх в науковий обіг. В радянський період проводилися розкопки на великих площах, кваліфіковано інтерпретувалися одержані матеріали, хоча загальний стан вивчення праісторії цього краю різних культур та епох є неоднаковим.
Експозиції Волинського краєзнавчого музею з давніми експонатами. Фото з сайту музею
Експозиції Волинського краєзнавчого музею з давніми експонатами. Фото з сайту музею
Важливо особливо підкреслити значний внесок польських довоєнних археологів у вивченні давньої історії Волині, а також дбайливе збереження добутих матеріалів. Прикладом є історія із рідкісними на той час крем'яними знахідками пізнього палеоліту, одержаними біля озера Нобель. З липня по листопад 1938 року тут проводилися розкопки під керівництвом С. Круковського, в яких брали участь М. Гоздовський, Я. Журек. Крем'яні вироби були запаковані дуже турботливо -розкладені в паперові пакети. Окремі пакунки вміщені в дерев'яні ящики. Все це перекладене сіном та соломою. При тодішньому стані доріг від озера Нобель (сучасний Зарічнянський район Рівненської області) перевезено до Варшави.
Археологічні шари зникають через діяльність людини
Археологічні пам'ятки нашого краю є важливим джерелом пізнання діянь попередників. Стародавні стійбища, поселення, підкурганні та грунтові поховання, укріплення городища - все це безцінні релікти нашої історії. За останнє століття особливо зросла дія так званих «антропогенних факторів» - вплив людини на природу. Потужні технічні засоби сучасності докорінно змінюють обличчя землі: будуються автостради, штучні водойми, розробляються кар'єри, тисячі гектарів землі з року в рік піддаються сільськогосподарському обробітку. Все це неминуча необхідність, але при цьому руйнується культурний шар пам'яток - рештки життєдіяльності первісних людей, які залягають переважно на глибині 0,2-0,5 м від поверхні в шарі підґрунтя.
Особливо нищівні руйнування помітні на Поліссі. Разом з розорюванням великих площ полів (особливо біля водойм) зникають рештки поселень та поховань: крем'яні вироби розбиваються, посуд подрібнюється.
Багато стоянок та поселень знаходяться на піщаних дюнах, над болотами, озерами. Пісок з них вибирається на будівництво (ур. Семенова Гора біля Старої Вижівки та багато інших), меліорація призводить до пониження ґрунтових вод. Тоді на сухій поверхні пагорбів зникає трав'яний покрив і вітер розвіває дерновий шар - всі знахідки різних епох виявляється на поверхні. Унікальні посудини поховань, прикраси тріскаються під дією морозу, дощу, сонця, топчуться стадами корів. Потім все це знову засипається вітром.
На фоні всього вище сказаного потрібно віддавати належне першим дослідникам волинського краю і серед вище згаданих особливо професору Олександру Цинкаловському, Яну Фітцке, які не лише врятували тисячі предметів давнини, відкрили, описали, дослідили сотні пам'яток.
***
В травні 1939 р. Ян Фітцке разом з 3. Ревським та Ю. Нечем викладав на курсах екскурсоводів по Луцьку. Приблизно у цей же час молодий науковець закінчив свою докторську дисертацію «Краківська група культури шнурової кераміки», яка так і залишається в рукописі. На жаль, науковець її не захистив, оскільки розпочалась Друга світова війна.
У серпні 1939 року був мобілізований як підпоручик 4-го полку підхалянських стрільців. Після 17 вересня був полонений Червоною армією, а близько 10 листопада опинився в Козельську. Загинув у Катині між 20-24 квітня 1940 року.
Петро КОНОНЕЦЬ, «Минуле і сучасне Волині та Полісся. Луцьк в історії Волині та України», випуск 35
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
Коментарі